Серце кардіології

Добавить новость

Четверг, 12 Сентября 2019 11:11  |  Просмотров: 5383

Моє знайомство з Чернігівським обласним кардіологічним центром відбулося з... дефібриляції. Це коли людині вводять легкий наркоз і за допомогою дефібрилятора проводять електроімпульсну терапію, відновлюють синусовий ритм скорочень серця. Простіше кажучи, відбувається такий собі його перезапуск. Цю процедуру за моєї присутності робили одному з пацієнтів відділення хронічної серцевої недостатності, яке відкрили в центрі не так давно. Виявляється, подібних спеціалізованих відділень по всій Україні усього - три. Тож Чернігівщині пощастило!



Розряд

- Ось - наша Ліна Малашенко, відділення хронічної серцевої недостатності - її дітище, - знайомить з завідувачкою генеральний директор Чернігівського обласного кардіологічного центру Ігор Батог.

- Раніше, коли пацієнтам проводила дефібриляцію, у мене адреналін хіба ж так вироблявся, навіть руки тремтіли, - посміхається лікарка-кардіолог. - А нині - це те ж саме, що пацієнту тиск виміряти: розряд!.. - процес пішов.

Разом з Ліною Малашенко - молоденькі інтерни. Набираються від завідувачки знань і досвіду на подальшу роботу в кардіології.

Нове спеціалізоване відділення для лікування хронічної серцевої недостатності розраховане на три десятки місць. Деякі хворі перебувають тут по 5-7 разів на рік.

- Цих пацієнтів ми вже добре знаємо, - каже Ігор Батог. - Як правило, це люди, у яких серце практично не скорочується... Знаєте, я завжди порівнюю серце з помпою. Якщо вона починає погано працювати - не викачує воду у повному обсязі, то стається підтоплення підвалу. Так само з людиною - набрякають кінцівки і так далі. Рідина може бути і в черевній порожнині, і в легенях... Інколи пацієнти приїжджають набряклі ледь не до підборіддя. Але тим не менше такі хворі піддаються лікуванню.

За словами Ігоря Батога, лікування хронічної серцевої недостатності - величезна проблема, бо це найзатратніша стаття у будь-якій медицині світу, будь-якій кардіології. Мова про найтяжчих хворих, яким зазвичай потрібна госпіталізація кілька разів на рік, йдеться про кандидатів на трансплантацію серця, заміну клапанів, постановку кардіостимуляторів. І, на жаль, ці люди мають найбільшу смертність серед кардіологічних хворих. Тому, власне, й було відкрито спеціалізоване відділення. До цього Чернігівщина його просто не мала.



- За останні три роки жодне ліжко у кардіоцентрі не пустувало. Ми навіть їх додавали, - продовжує гендиректор. - Упродовж року в закладі проліковується 4 тисячі пацієнтів.

На базі центру працює приватна клініка, вона орендує приміщення, проводить стентування, імплантацію електрокардіостимуляторів. Частково заміну клапанів роблять у Чернігівській міській лікарні №2, у відділенні кардіохірургії, а також за потреби обласний кардіологічний центр скеровує пацієнтів до столиці - в Національний інститут серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова або Інститут серця, де виконують великі кардіохірургічні втручання.

Окрім трьох кардіологічних відділень, центр має потужне реанімаційне відділення. Сюди доставляють пацієнтів у тяжкому стані.

- Зробили ремонт, оснастили всією потрібною технікою, апаратурою, - пишається кардіолог Ігор Батог. - Завдяки спеціальній системі за кожним хворим ведемо відео-нагляд, всі показники відображені на загальних моніторах. Якщо людині раптом стає зле - медики реагують миттєво. У нашій роботі інколи секунда надважлива.

Хвороби «молодіють»

Кардіологічний центр з ліжковим фондом працює з 1991 року, а до того тут лікувалася еліта.

- Після перепрофілювання у 90-х, до медзакладу звертаються кардіологічні хворі з усієї області та Славутича, - продовжує очільник. - На жаль, кількість хворих з кожним роком тільки збільшується. «Молодіють» інфаркти, лікарі діагностують їх у 30-40-річних, і це вже не вважається рідкістю. Коли я тільки починав працювати лікарем-кардіологом, приміром, такий діагноз, як дилатаційна кардіоміопатія (розширення камер серця) ставили раз на півроку. Нині ж це робимо чи не щодня. Тяжка форма цього захворювання - це кандидати на трансплантацію серця.

У підлітків виявляємо артеріальну гіпертензію... Генетичний матеріал має тенденцію до накопичування. Якщо хворіють батьки, то дуже часто це успадковують діти. Велике значення має спосіб життя. Вживання алкогольних напоїв, того ж сурогату.

Ігор Батог каже, щоб не мати недуг, потрібно слідкувати за своїм здоров’ям. Дуже багато людей звертається до їхнього кардіологічного центру запізно.

- Елементарний фактор - фізичне навантаження, за день людина має проходити 10 тисяч кроків: За можливості пару зупинок пройдіться пішки, - радить лікар. - Знаєте, коли я навчався у виші, у місті був кардіодиспансер і стара диспансура виходила і йшла пішки, повільно, але йшла. Тоді мені було дивним, нині ж я добре розумію, що це найпростіше, чим можна собі допомогти. Окрім малорухливого способу життя, неабияка проблема - паління. І більше страждає від цього серцево-судинна система жінок, ніж чоловіків. Є така статистика. Тому, позбувайтеся шкідливих звичок, харчуйтеся правильно, займайтеся спортом і якщо щось турбує - звертайтеся до лікаря. А ще, ходіть сходами, вони теж лікують.

Ініціатива гендиректора

Ігор Батог - ще й експерт управління охорони здоров’я з кардіології в області. Бере постійну активну участь в експертних радах і конференціях різних рівнів. Вважає, що лікар(ка) до тих пір лікар(ка), поки підвищує свою кваліфікацію і старається черпати нову інформацію, якої нині чимало завдяки інтернету, мова про спеціальні медичні сайти.

А ось практичні навички можна здобути завдяки тренінгам. Уявіть, що увесь персонал кардіологічного центру (навіть санітарки, бухгалтери) пройшов курси надання першої меддопомоги. Навчали чернігівський колектив сертифіковані міжнародні експерти лікарні швидкої медичної допомоги Києва. Запросив тренерів гендиректор.

- Скажу так, прості речі - рятують життя. Усі навчилися і тепер знають, що робити у тій чи іншій ситуації. Ось знепритомніла людина - значить треба викликати лікаря, правильно розмістити, розпочати непрямий масаж серця... Завдяки тренінгу за останній час у нас жодна людина не померла ні під кабінетом, ні біля лікарні. Хоча, як не прикро, кардіологічні хворі схильні до раптової смерті, - продовжує Ігор Батог. - Було таке, коли йшла поблизу центру наша головна медсестра і побачила людину, якій стало зле, й завдяки знанням, як діяти, життя було врятовано.

Подібні курси-тренінги, вважає очільник кардіоцентру, мають пройти не тільки працівники медустанов, а всіх закладів та організацій.

Лікар-кардіолог Ігор Батог, який побував у багатьох країнах світу, переконаний: якби в Україні були обладнані зупинки транспорту та більшість громадських місць дефібриляторами так, як це в Америці, завдяки чому вдалося врятувати на 60 відсотків більше людей, - вдалося б зберегти багато життів у нас.

- Та хоча б зробіть з десяти банерів один соціальний і напишіть: «Якщо у вас болить за грудьми понад 20 хвилин - викликайте «швидку», це вже - інфаркт!» Ця інформація врятує чимало людей, - наголошує.

Покликання

- Я все життя хотів працювати лікарем. Чого саме кардіологія? - ніби вгадує мої думки пан Ігор і одразу відповідає: - У мене був чудовий викладач Валерій Іванов, він нині кардіолог, професор, завкафедрою Вінницького медичного університету, а тоді був просто асистентом. Цікаво так читав кардіологію! Я просто захоплювався. А потім, під час експертної ради кардіологів в Тель-Авіві в Ізраїлі, ми з ним зустрілися. Спілкувалися, пили каву в одному номері, і ось я йому кажу: «Валерію Павловичу, а я - ваш студент і завдяки вам пішов у кардіологію!». Йому було приємно це почути. А мені - розповісти.



Ігор Батог народився в Лосинівці, що на Ніжинщині, в сім’ї медиків. Батько - лікар-невропатолог, тривалий час працював головним лікарем дитячого санаторію «Пролісок», мама - медсестрою фізіотерапевтичного відділення Ніжинської райлікарні.

- У мене навіть тітка - лікарка, тож вибір майбутньої професії саме цим і був зумовлений, я ж жив у цьому середовищі, - пояснює. - У дошкільному віці мене часто мама брала з собою на роботу в лікарню. У дитсадок ми не ходили, брат ріс у одних дідуся з бабусею, я - в інших.

Після закінчення Вінницького державного медичного університету Ігоря Батога чекала інтернатура на базі Чернігівського обласного кардіологічного диспансеру, потім півроку працював лікарем-кардіологом у Ніжинській міській лікарні.

- З 1998 року й до сьогодні я фактично працюю тут. Наразі отримую другу вищу освіту - магістра державного управління. Позаду вже одна складена сесія, попереду - півтора року навчань. Для мене це - нові горизонти! - посміхається студент Ігор Батог.

Дружина Ірина, лікар ультразвукової діагностики Чернігівської обласної лікарні, підтримує чоловіка у всіх його починаннях. Разом подружжя виховує доньку Софію і сина Тараса.



Що врятує медицину?

Про що мріє головний кардіолог області? Про якісне надання кардіологічної допомоги. Про страхову медицину, коли за операцію сплачуватиме не пацієнт, а держава. Коли за кваліфіковану роботу гідну оплату матимуть усі медичні працівники, й лікарні зможуть розвиватися. І тоді вся корупція зникне. Так відбулося в Грузії.

- Українська медсестра, яка отримує мінімалку, що робить? Їде на заробітки за кордон, у Чехію, Польщу... Дайте людині нормальну зарплату в Україні, і вона дорожитиме своїм місцем. У межах держави - це невеликі суми. З нашого закладу за три роки поїхали три медсестри і лікарка, - переймається генеральний директор. - Ще розкажу: працювала в реанімаційному відділенні медсестра, а тоді кинула все і влаштувалася у мережу швидкої їжі і має 15 тисяч гривень зарплати. Ні шаленої тобі відповідальності, ні напруження. Ось вам і колосальна соціальна несправедливість. І найстрашніше, що замінити медсестру реанімації ніким.
Турбують Ігоря Батога й інші питання. Приміром, стан однієї з будівель Чернігівського обласного кардіологічного центру, її звели далекого 1963 року. І упродовж 56 років ця споруда жодного разу не мала капітального ремонту. За словами очільника, наразі гостро стоїть проблема з каналізаційною системою, труби такі старі, що можна їх пальцем проткнути.

- Якщо зранку нічого не вийшло з ладу, не впало на голову - я щаслива людина, - каже Ігор Батог. - При всьому тому, що ми за цей час багато чого відновили: і дах замінили, і вікна, і ремонти приміщень стараємося робити. Неабияку підтримку маємо від депутатського корпусу обласної та Верховної рад, залучаємо спонсорів. Та я й сам уже став прекрасно орієнтуватися, скільки коштують цемент, гіпсокартон, будівельні суміші, вартість будівельних робіт... І коли мені починають щось там розказувати: «Ось це стільки буде коштувати, а це - стільки...» - не мовчу: «Я п’ять років, те й роблю, що ремонтую, тож мені не розказуйте.» Інакше - ніяк.

Вочевидь, як би не було важко, такі люди, як Ігор Батог, незважаючи ні на що, переборюватимуть труднощі, аби людські серця не зупинялися.

Лариса Галета, Чернігівська обласна газета «Деснянка» №37 (772), 12 вересня 2019 року, четвер. Фото автора та із сімейного архіву Ігоря Батога

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: