Чи можете ви обійтися без російських товарів? Що у вас із Росії?

«Не купуй російське!» або «Бойкотуй російське!» — всеукраїнська громадянська кампанія бойкоту російських товарів, що виникла як реакція на торговельну експортну блокаду України з боку Російської Федерації. Кампанія розпочалась 14 серпня 2013 року із закликів у соціальних мережах, які масово поширились в Інтернеті. Згодом активісти провели акцію, після якої розпочали масове поширення листівок, плакатів, наліпок тощо. Кампанія втратила системний характер із початком Євромайдану в листопаді 2013 року. Однак 2 березня 2014 року, після початку «Кримської кризи» та вторгнення в Україну російських військ, активісти оголосили про відновлення кампанії бойкоту російських товарів.

Підтримувати акцію чи ні — кожен вирішує для себе. Ми запитали, чи можна обійтися без російських товарів? Що у вас російського?

Галина Андрієнко, прибиральниця будинку культури, село Жовтневе Менського району:
— Живу без російського. Посуд мию гірчицею. Вона не шкодить здоров'ю. Одяг майже не купую, дай Боже, старий поносить. Якщо й беру на базарі щось з одежі, то китайське. Або у секонд за американським та німецьким іду. Взуття купую гомельське (Білорусь). Воно якісне. Хай і не дуже модне, аби на низькому ходу і шкіряне. Куплю пару — і на роки. Чобітки он уже чотири роки взуваю, і ще хороші. Маємо з чоловіком тракторець, куплений у кредит. Він також китайський. Навіть велосипед білоруський. Якщо шось у господарстві російське і є, то дуже незначне. Таке, що я навіть на етикетці не читала, хто його виробник.

Тамара Ляшенко, пенсіонерка, Ніжин:
- Ніколи не замислювалася, російське беру чи ні. Тоді й сама заглянула. Миючі-чистячі засоби російські, чай п'ємо по тричі на день російський. Відмовлятися від усього цього я не збираюся. Яка різниця: російське чи німецьке? Люди кругом однакові. Та й з Росією ми не вороги. Телевізор у мене стоїть «Рубін», що ж мені, його викидати? Колись усе спільне було і для Росії, і для України, і для Білорусі. Була одна велика країна, чого тепер мирно не жити?

Мирон Шумик, колишній начальник управління агропромислового розвитку Чернігівської райдержадміністрації:
— Можу. Я підтримую вітчизняного виробника. В усьому. Навіть у спиртних напоях. Ніякого «Русского стандарта» (це дорога горілка) не вживаю. Вважаю, що українські товари якісніші. І російські товари якісні, бо в Росії багато українців працює. Коли проблеми на кордоні вирішаться, тоді й будемо купувати російське. А не зараз, коли нас перестали за людей вважати.

Іван Ленський, член Національної спілки художників України, Чернігів:
— Художники цінують російські фарби — петербурзькі, ярославльські. Але я фарб майже не купую. У мене запаси з минулих часів. Фарби я привозив з Чехословаччини та Німеччини, зі Швеції. Темперу (фарбу на основі сухих мінеральних пігментів) готую сам. До яєчного білка або до жовтка, якщо треба темніший колір, додаю сухий пігмент. Яєць не купую, у нас свої кури.

Ірина Юрина, торгує друкованою продукцією, Щорс:
— Те, що я можу дозволити собі купити, або китайське, або наше (сміється). Із пральних порошків та миючих засобів купую «Галу». Косметикою (дехто любить російську) не користуюся. Зимові чоботи купила недавно — дніпропетровські. Якісні, я дуже задоволена. Я проти Росії. Але проти і Євросоюзу. Не хочу, щоб нам, українцям, будь-хто диктував свої умови. Вважаю, що у країні ми самі можемо порядки навести, без сторонньої допомоги.

Борис Домоцький, тимчасово безробітний, депутат Новгород-Сіверської районної ради:
— З російського у мене тільки пропаганда. Через агітацію російських каналів я перестав спілкуватися з рідною тіткою Ольгою Іванівною, яка живе у Казахстані, в Караганді. Сказав, що не буду розмовляти з тією маленькою частинкою українського народу, які стали хохлами, говорять, що у нас у Києві бардак і все таке.
Місяць, як я, дружина і син уважно придивляємося до штрих-кодів товарів, щоб не купити російського. Але такого товару небагато. Це може бути горілка, пральний порошок. Але їх легко замінити чимось вітчизняним або іноземним, але не російським.
Район споживає російський газ. Але це не наша вина. Держава свого часу проводила політику повальної газифікації. Хоча в багатьох випадках можна було не відмовлятися від вугілля.

Тижневик «Вісник Ч» №17 (1459)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.