Кожен третій злочин скоюється сокирою

Чи не кожен третій злочин в області скоюється сокирою. Серед знарядь злочинів на першому місці ніж, на другому — «що під руку трапиться», на третьому — сокира.

Порубав трьох людей

11 вересня минулого року в день Усікновення глави Іоанна Хрестителя (у народі — Головосік) на хуторі Шевченка Борзнянського району 60-річний Володимир Кармазін порубав голови і руки своїй колишній дружині, 58-річній Лідії та подрузі з Чернігова 59-річній Ніні Дзюбі. Порубав і чоловіка Ніни, Станіслава Антоновича.

Подружжя приїхало з Чернігова допомогти Кармазіну викопати картоплю. Покопали до обіду. Пішли в хату відпочити. Так він усіх порубав. Переклинило чоловіка. Колишня дружина померла від ран, подругу відвезли у реанімацію. Станіслав Дзюба вижив. Він відбився від Кармазіна палкою. Видно, то була і не «білка», бо в той день Кармазін був не дуже п'яний. Усвідомивши, що накоїв, він твердив: «Я ж казав, не треба на Головосіка картоплю копати». Ховався від людей і міліції. Став у відро і спустився у колодязь. Звідти його і дістали мокрого, коли приїхала міліція. Невдовзі, не дочекавшись суду, він повісився.

На 32 шматки

Торік, 15 грудня, 63-річний Василь Панько, раніше судимий за вбивство, в Олександрівці Семенівського району розрубав на 32 шматки 35-річну Олену Науменко та її 43-річного співмешканця Володимира Білоцерківського. Сиротами залишилося троє дітей.
Панько мав у селі славу страшного чоловіка. Носив на поясі за ременем сокиру і нахвалявся нею: «Це мій спаситель».

Того дня Олена зі своїм співмешканцем Володимиром випивали у гостях у Панька. І зникли. Родичі заявили у міліцію. Правоохоронці шукали Олену і Володимира. І знайшли на дев'ятий день після зникнення. У двох ямах, порубаних на 32 шматки, закопаних на городі. З'ясувалося, вони посварилися у хаті через те, що хтось змішав горілку з вином. Звинувачували одне одного. Ображений гість Білоцерківський поліз битися. Тоді в хід пішла сокира. Панько зарубав Володимира. Лезо сокири увійшло Білоцерківському в голову по обух. Наздогнав у сінях Олену, яка тікала, і прибив. Затягнув тіла за хату. Роздягнув догола. Одяг спалив у грубці. Тіла накрив плівкою.
Наступного дня пішов їх рубати. Вони закоцюбли, тому крові не було.

По цій справі вироку ще немає.

Та не завжди сокира — це знаряддя злочину. Іноді її використовують для захисту.
Так вчинив директор Коропського сирзаводу Віктор Шкурко. 17 грудня минулого року ввечері він і дружина Світлана повернулися з роботи. Дружина пішла готувати вечерю, а чоловік — ставити машину в гараж. У темному закутку двору на нього чекали двоє. У чорних масках, чорному одязі, з електрошокерами. Мовчки накинулися на Шкурка. Тричі вдарили по голові електрошокером (напруга 1000 вольт). Потім один з нападників побіг у хату і з пістолетом накинувся на хазяйку. Тим часом збитому з ніг і оглушеному шокером Шкуркові вдалося підвестися. Бачачи це, один з нападників утік. Віктор Пантелійович кинувся рятувати дружину. У дворі на столі лежала сокира, якою господар рубав м'ясо і тріски на розпалювання. Він схопив її і почав бити нападника. Той випустив дружину. Так Шкурко врятував сокирою життя собі і своїй дружині. Нападнику, Юрію Табірці з Коропа, втекти не вдалося: забрала «швидка». 16 швів на голові, розрубаний череп. Його лікували в нейрохірургічному відділенні обласної лікарні.
Спільника Табірци так і не знайшла міліція. Оскільки він веде себе так: «Нічого не пам'ятаю». Ніхто його не судив. Сидів у СІЗО, тепер, кажуть, відправили на обстеження.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №29 (1263)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.