У селі на Чернігівщині люди власними сила­ми зарибнюють ставок

Микола Швець

Після масового мору риби минулорічного літи кожнії повідомлення про збереження чи поповнення водних ресурсів сприймається як неабиякий позитив. На щастя, такі пові­домлення непоодинокі. Скажімо в Солонівці (на Городнянщині) люди власними сила­ми зарибнюють ставок у центрі села.

— Торк зібрали гроші й закупили понад 50 кіло­грамів мальків, — говорить організатор починання — 34-річний Микола Швець. 
Він живе в Городні, працює водієм місцевого сектора ДСНС. Та після того, як придбав у Соло­нівці омріяний (саме такий, як хотів, ще й усього за 30 метрів від води) будиночок, у селі буває, мабуть, більше, ніж удома. Сам зробив пірс, столик, поклав кладки на ставку. Усе через захоплення спортивною риболовлею.

— Це за принципом “зловив — відпустив”?— запитую.
— Здебільшого так. Хоча іноді буває такий улов, від якого важко відмовитися.

Не приховує: дуже радий, що сім’я (дружина Валерія і дочка Олександра) розділяють його за­хоплення. До того ж спільна риболовля неабияк згуртовує.


— Якщо ви втрьох рибалите, то хто тоді чис­тить рибу?
— Так ми її майже не їмо, — усміхається. - А на юшку, коли захочеться, скільки тієї риби треба.

— Грошима на мальків скидалися тільки солонівські рибалки?
— Городнянські, які їздять сюди на ставок рибалити, теж долучилися. Навіть ті, хто виїхав через війну, передавали гроші. Війна ж не вічно тривати­ме. Повернуться, захочуть порибалити, а тут усе го­тове.

— Мальків якої риби запустили торік?
— В основному коропа, товстолобика, амура. Амура — найбільше. Він не тільки швидко росте, а й добре очищає водойму від рослинності.
Микола також стежить за порядком на ставку І ганяє браконьєрів, які намагаються ловити сітками
чи електровудками.

— Що поробиш - таке трапляється: людський фактор. Для декого головне не задоволення, а здо­бич.
Зараз він разом з однодумцями збирає кошти, щоб придбати нову партію мальків.

- Дехто не встиг минулого року, бо пізно дізнав­ся. Тож тепер ми оголосили про збір завчасно.

— Є якийсь оптимальний період, щоб запус­тити дрібноту?
— Найкраще це робити під час нересту щук. То­ді ці хижаки не полюють і в мальків більше шансів вижити.
Нерестова активність щук, згідно з даними на­уковців, починається за температури води 3-5 гра­дусів, яка є нижчою порівняно з нерестовою тем­пературою інших видів. Заборона на їх вилов цьо­го року почалася 15 лютого і триватиме до 31 бе­резня. Тож із поповненням ставка в Солонівці ма­ють встигнути.

Потурбуватися про збереження риби змуси­ли і цьогорічні лютневі морози: у вкритих льодом водоймах виникла небезпека задухи. У річках, де на перекатах і в місцях зі швидкою течією вода відкри­та й може добре поглинати атмосферний кисень, загроза загибелі водних біоресурсів менша. Інша ситуація на ставках, озерах, водоймищах, де вода стояча. Тут найбільша ймовірність виникнення заду­хи з усіма можливими наслідками.

Для попередження цього рибалки прорубують ополонки. На Сосниччині це роблять не тільки до­рослі, а й школярі.
Владислав Юдицький із Сосииці почав ряту­вати рибу ще два роки тому, коли був у п’ятому кла­сі. Каже: батько (на жаль, нині покійний) навчив. До риболовлі теж він заохотив — тим більше що дале­ко ходити не треба: Юдицькі живуть на березі озера Бардацького. 



Владислав Юдицький

— У нього запустили золотих карасів. Не хочеть­ся, щоб вони гинули від того, що нічим дихати, — по-дорослому розмірковує Влад.

Він добре знає і про небезпеку для риби через несприятливий кисневий режим, і про способи її порятунку від задухи — крім прорубування ополо­нок, це й переміщення води в них механічними за­собами або перекачування з однієї ополонки в іншу насосами, помпами тощо.

З усіх можливих способів Влад упродовж цього­річної і минулих зим обирає найбільш посильний — бере сокиру й іде на озеро робити продуховини для риби. Робить це і з друзями, і сам. Ополонки неве­ликі, та головне —- вони працюють.

Джерело: газета "Гарт", Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.