«Це не являється страховим випадком, так як під час отримання травми транспортний засіб не рухався. ДТП не було». Така відповідь прийшла мені зі страхової компанії, — обурена 38-річна Наталія ЖУКОВА, мати десятирічної Діани. — Кілька місяців збирала довідки. Оформила заявку у страхову компанію «USG» і 10 місяців чекала від них відповідь. Хоча на розгляд був термін три-шість місяців. Час від часу дзвонила, нагадувала про себе. А там усе відтягували. То не було відповіді на запит з поліції, що справа відкрита. То страховий агент у відпустці, то на лікарняному.
19 липня минулого року Діана з матір’ю їхали автобусом по маршруту №21 «Олександрівка –Автозавод». Перевізник — ДП «Пассервіс». Збиралися виходити на зупинці «Громадська». Не переконавшись, що вийшли всі пасажири, водій став закривати двері. Тіло дівчинки залишилося в салоні, голову затисло дверима.
— Усе сталося миттю. Припускаю, що водій подивився на передні двері, а на задні не звернув уваги. Дитина рушила вперед, нахилилася, і двері затисли їй голову. На рівні скронь і очей. Я була позаду доньки, схопилася руками за двері і тримала їх, як могла. Секунд через п’ять Діанці вдалося вивільнитись, двері відкрилися не одразу, — згадує жінка. — Вийшли, донька плакала, кричала, трусилася. Почервоніла, з’явився набряк на скроні, під правим оком, на щелепі. Дитину забрали до лікарні. Лікарі діагностували: забій м’яких тканин лівої скроневої області, гостра реакція на стрес.
Дівчинка має вроджене рідкісне генетичне захворювання. Синдром Сотоса, тобто синдром церебрального гігантизму. Дев’ятирічною мала зріст метр 58 сантиметрів. Через хворобу виглядає дорослішою, на 12-13 років.
— Кожні чотири-шість місяців проходимо обстеження в лікарів, — продовжує мати. — На лікування після пережитого стресу пішло близько 30 тисяч гривень. Робили електроенцефалограму та обстеження в Києві. Зверталися до психолога, дефектолога, логопеда. До тих спеціалістів, у яких спостерігаємося. Пили заспокійливі ліки, які виписала невролог. Десь пів року Діанка заїкалася. Місяців три боялася заходити в автобуси. Тож доводилося возити її на таксі.
Планую звертатися до суду. Збираюся подати позов і на страховиків, і на перевізника. Я, може б, і залишила все, як є. Головне, що дитина здорова і вичухалися вже. Інше буде на їх совісті. Але брат-юрист сказав, що цю справу не покинемо. А ні перевізник, а ні водій за рік до мене не зверталися. Як почувається донька, теж не цікавилися.
* * *
У страховій компанії «USG» пояснили, що в перевізника ДП «Пассервіс» не було укладено з ними договору на страхування пасажирів. Також усі договори підприємство укладає не в чернігівському підрозділі, а київському. Обов’язковими для перевізників є договори «автоцивілка» та страхування пасажирів і водія. Зокрема, у компанії «USG» було оформлено лише перший.
Автоматично Наталію Жукову направили в ту страхову компанію, де є договір «автоцивілки». Жінці радять звертатися до перевізника, аби з’ясувати, з якою саме страховою компанією на той час був укладений договір.
— Тому і було прописано у відповіді: «Нестраховий випадок. Не є виплатою від компанії, тому що є інший договір», — уточнили в «USG». — Перевізники доволі часто міняють компанії, де укладають договори страхування.
Джерело: сайт газети "Вість", Ольга Самсоненко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: маршрутка, страхування