У Корюківці не можуть знайти водія для маршрутки, бо чоловіки або у ЗСУ або бояться повісток
З першого листопада в Корюківці знову запрацювала міська маршрутка (до цього — з весни — були канікули, бо пасажири пересіли на велосипеди). За плюс-мінус пів години, враховуючи час на зупинках, можна добратися з одного кінця міста в другий. І всього за 3 гривні — ціна не міняється вже більш ніж 5 років.
На фото очільник ТГ Ратана Ахмедов (справа) і представник «Tavi draugi» Каспарс Берзіниш під час передачі автобуса Корюківській громаді
«Дбали б так і про глибинку — нарікають у селах. У деяких уже не пам'ятають, коли існував транспортний зв’язок із райцентром.
— І таких сіл немало, — говорить Ольга Смаль. — Наприклад Домашлин. Добре. якщо хтось іде й підвезе. Якщо ж ні, то крутять педалі - у кого здоров 'я є. А як треба в лікарню? Наймають авто, а воно недешеве. Могли б пустити маршрутку хоча б раз на тиждень.
Великі надії селяни покладали на автобус, подарований громаді латвійською благодійною організацією «Tavi draugi». Його доставили в Корюківку цьогорічного серпня. Міськрада пообіцяла, що автобус будуть використовувати для забезпечення нерегулярних рейсів у села громади, які не мають транспортного сполучення з адміністративним центром. Бус передали КП «Благоустрій». Але він і досі не задіяний.
— Спочатку зайшлися перереєстрацією, оформленням потрібних документів. А зараз шукають водія, — повідомили в міській раді.
— Це складно? - запитую керівника “Благоустрою’' Анатолія Селюка.
— Дуже. Багато хлопців, що могли б сісти за кермо автобуса, захищають країну. Дехто не йде працювати, бо не хоче отримати повістку. Працевлаштування офіційне, заробітна плата - у межах 13 тисяч гривень.
Але все одно немає бажаючих. Уже навіть подумували про те, щоб запрошувати на цю роботу жінок. Серед них є чимало вправних водійок. Але вони не мають обов'язкової для керування автобусом категорії Д. Можна, звісно, перевчитися, та на це потрібен час. Потім ще набути досвіду.
Не виключено, що така ж сама проблема постане й перед відділом освіти — коли закінчиться оформлення недавно отриманого автобуса від Фонду міжнародної солідарності. Його планують використовувати для підвезення учнів до шкіл, Центру дитячої творчості, спортшколи, школи мистецтв, на змагання тощо.
І така ситуація не лише з водіями автобусів. Через брак потрібних фахівців простоює частина екскаваторів-навантажувачів вартістю близько 2 млн грн, отриманих деякими громадами (зокрема на Прилуччині і Талалаївщині) від американських партнерів у рамках проекту «Підвищення ефективності роботи та підзвітності місцевого самоврядування».
Вирішують питання хто як може. В основному виручають пенсіонери. В Україні причина такої картини, кажемо ми, — війна.
Та ця проблема не оминула навіть Європи — правда з інших причин. Асоціація міжнародних перевізників IRU нещодавно висловила занепокоєння з приводу браку кадрів: проведене дослідження засвідчило, що дефіцит водіїв автобусів у Європі в порівнянні з попереднім роком виріс на 54 відсотки. Іде старіння кадрів. Лише 3 відсотки водіїв — із загальної кількості — до 25 років а тих кому за 55, — більш ніж 40 відсотків.
Особливо гостро стоїть питання щодо заповнення вакансій на регіональних і міжміських маршрутах. Кількість жінок, які кермують автобусами, за останні роки зросла, але це тільки 16 відсотків від загальної кількості водіїв. Однією з основних причин іх дефіциту називають небажання молоді виконувати важку роботу. Для розв’язання проблеми планують запровадити полегшення доступу кваліфікованих водіїв із третіх країн до професії в Європі.
Джерело: газета “Гарт”, Марія Ісаченко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.