У Пекарівському старостаті на повну силу працює фельдшер, дякуючи місцевому фермеру

Якби не фінансова підтримка ФГ "Швед М.Д.", то селяни залишились би без першої медичної допомоги. Пекарівський старостат майже увесь рік відірваний від центру громади: то Десна стала, то льодохід, то зимова повінь, потім весняна. А ще нема громадського сполучення, тільки винаймати транспорт або їхати велосипедом, якщо є сили, щоб подолати не один десяток кілометрів.



У 2016 році до Кнутів, після закінчення Новгород-Сіверського коледжу приїхала фельдшерка Ліда Горбач, яка навчалась безкоштовно і повинна була відпрацювати. Дівчина не злякалась ніяких трудно­щів, навпаки старалась всього навчитись на прак­тиці. Її не лякала велика відстань з дому до робо­ти, а це 10 кілометрів, бо проживає медичка у селі Шабалинів. Своєю відповідальністю, професіона­лізмом, наполегливістю, чуйністю Ліда заворожи­ла жителів сіл Кнути, Пекарів, Костирів, які просили дівчину не покидати їх без допомоги. Так і залиша­лась Ліда Володимирівна працювати у селах.

Але з початком реформи галузі охорони здо­ров’я стало незрозумілим, як буде працюва­ти ФАП. Сільські медичні пункти не вписались в плани реформування, їх чиновники вважають за­йвою ланкою на первинному рівні медичної допо­моги. Національна служба здоров’я фінансує по­слуги лише сімейних лікарів, з якими люди під­писали декларації. Для жителів глибинки закрит­тя ФАПу неприпустимо. Але і медик не може бути увесь час благодійником. Нині Ліда Володимирівна має працювати з 8-ої до 11.50 год. За такий гра­фік вона одержує 0,25 окладу, обслуговуючи жи­телів Пекарева та стільки ж за жителів Кнутів, а Костирів взагалі безкоштовно. Синютин, теж село Пекарівського старостату, не належить до її обслу­говування, хоча медичка не відмовляє у допомозі.

Вирішити фінансову проблему надання медичної допомоги у віддаленому старостаті взяв на себе фермер Микола Швед. Крім закриття фінансових питань, він дає бензин, бо відстань між селами зна­чна, а допомога має бути вчасна і в будь-який час.

Буває таке, що за день медичка може подолати більше 50 кілометрів.

- Виклики можуть бути і у 4 години ранку, і о 22- ій. Було таке, що повернулась з роботи додому, а тут дзвінок, треба терміново їхати назад. Виручає власний автомобіль, а влітку можу велосипедом чи мотоциклом. Такі термінові виклики частіше бува­ють сезонно: весною та осінню, - розповідає Ліда Володимирівна.

Робота фельдшера важка. Раніше вона вела па­тронаж дітей, проводила огляди, здійснювала всі Щеплення. Могла видавати і довідки, наприклад, про смерть. Коли почались перші кроки до рефор­мування, фельдшеру заборонили видавати такі до­відки. Але час показав, що бувають умови, коли сі­мейний лікар не може миттєво прибути на місце. Відтак у Пекарівському старостаті першим поспі­шає фельдшер, який констатує смерть та на влас­ні очі перевіряє чи нема насильницької смерті, уду­шення, порізів. Про це повідомляє сімейного лікаря і з його дозволу родичі можуть хоронити померло­го, а за власне довідкою до сімейного лікаря роди­чі можуть приїхати і після вихідних. Це коли люди­ні за 65 років, інша ситуація, коли потрібний розтин.

ФАП з двох кімнат знаходиться у приміщенні Пекарівського старостату. І якщо є призначення лі­каря, то медичка може прокапати хворого. Буває, що й не одна людина капається одночасно. Якщо це зима, то для зручності Ліда Володимирівна приїжджає додому до хворого і там проводить всі ін’єкції. Обладнання у ФАПі все старе. Ось не­щодавно виникла потреба у придбанні штативу. Медичка звернулась до місцевого майстра Миколи Миколайовича Песіка, який на ранок вже доставив новенького, пофарбованого, легенького і складаль­ного пристрою. І медичці полегка, бо доводилось пристосовуватись до надламаного штативу, і лю­дям приємно.

Лідія Володимирівна давно зріднилась з жителя­ми сіл, звикла до своєї ненормованої роботи. Люди її цінять, поважають за професіоналізм, людя­ність, урівноваженість. Будь-яку медичну допомо­гу може надати і при травмах, і при кровотечі, поло­гів правда ще не приймала, вчасно швидка з’явля­лась. Люди кажуть, якби ще могла шви накладати, то й взагалі до лікарів би не звертались. Ін’єкції до­бре навчилась робити, коли перші роки працювала у Кнутах разом із санітаркою Ольгою Григорівною Самофал. У неї тиск постійно змінювався і жінка просила молоду фельдшерку колоти їй у вену, до­віряла. А ще один чоловік, в якого бігучі вени, дові­ряв дівчині. Отак практично і загартувалась. Тепер навіть не може пригадати, що для неї найважче чи проблематично - все вміє і нічого не боїться.

Помічниці у Лідії Володимирівни нема, вона сама надає медичну допомогу і утримує у чисто­ті кімнати. А ще вона робить дуже важливу спра­ву - замовляє і доставляє всі ліки. Бо який би не був професіонал, без ліків він навряд чи допомо­же. Спочатку Лідія Володимирівна купувала ліки у Шабалинівській аптеці. А потім фармацевти пора­дили самостійно замовляти. Відтак раз у два тиж­ні вона робить замовлення найбільш затребува­них препаратів. Якщо у людини закінчуються пігул­ки, які вона приймає щодня, то раніше, хоча б за тиждень, про це повідомляє медичку. Це дуже важ­ливо, адже немічні люди не можуть самостійно до­братися до аптеки, а діти не часто навідуються до батьків, а то й зовсім не провідують, нині такі часи: хто служить, хто виїхав за кордон, хто зводить кін­ці з кінцями. Замовляють майже всі, бо ніяких наці­нок нема.

Відпустки, як у будь-якої працюючої людини є. Проте у сільської медички не буває так, щоб зов­сім відключитися від роботи. Щоб відпустка була якомога спокійнішою, заздалегідь вона повідомляє про це і кому потрібно пролікуватись, починають раніше чи навпаки після відпустки. Звісно без тер­мінових викликів не обходиться і Ліда нікому не від­мовляє. Бували ситуації, коли люди самі приїздили до неї додому за медичною допомогою.

До всіх викликів і до специфічної професії дружи­ни чоловік ставиться розуміюче. Треба їхати серед ночі - їде, він виганяє машину і залишається з три­річним сином. До речі, Ліда лише рік перебувала у відпустці по догляду за дитиною, а далі на роботу.

Лідія Володимирівна не з династії медиків, та своя професія їй подобається, дуже любить свою роботу і своїх пацієнтів.
Ті, хто вважає, що ФАПи своє віджили, не знають справжніх реалій маленьких віддалених населених пунктів. Реформування первинної ланки не повинно погіршувати доступність медичної допомоги. І добре, що є люди, які це розуміють. Селяни дуже вдячні і Лідії Горбач, і Миколі Шведу.

Тож є гарний приклад, щоб жителі села не зали­шились без меддопомоги.

За інформацією головного лікаря «Сосницького центру ПМСД» Андрія Сердюка, у Сосницькій грома­ді залишилось 14 ФАПів.

ФАПи функціонують у Киріївці, Кнутах, Кудрівці, Пекарові, Бутівці, В.Усті, Конятині, Лавах, Спаському, Бондарівці, Хлоп'яниках, Вільшанах, Поліссі, Змітневі. Шість ФП «квартирують» у приміщеннях старостатів, щоб зекономити на опаленні. А у селі Змітнів медичний працівник знаходиться в декрет­ній відпустці, тому медичні послуги населенню тим­часово не надаються.

На жаль, ФАПи закриті у таких маленьких селах як Загребеллі, М.Усті, Масалаївці, Козляничах, Рудні, Купчичах, Долинському, Якличах.

За які кошти утримуються малі заклади сільської медицини, адже Національна служба здоров'я фі­нансує послуги лише сімейних лікарів, з якими люди підписали декларації? Фельдшери опинилися поза увагою реформи. Тому на 2024 рік працівникам фа- пів із бюджету селищної ради виділено 695,2 тис. грн.

Джерело: “Вісті Сосниччини”, Олена Кузьменко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.