Худий, втомлений, кола під очима: чернігівка Оксана Гончаренко про звільненого з полону сина

Свічку подяки у Катерининській церкві запалює мама звільненого військовополоненого нацгвардійця з ЧАЕС 29-річного Романа Гончаренка. Пані Оксана дякує Богу за те, що син тепер вдома. Із очей котяться сльози, бо її дитина пробула у російському пеклі 828 днів — від 24-го лютого 2022-го. Романа обміняли цьогоріч 31-го травня разом із ще 13-ма нацгвардійцями.



– Ми поїхали після обміну на наступний день в суботу до сина і побачили його. Я навіть не можу уявити це наче друге народження сина, сльози радості, я його вхопила, я не хотіла його відпускати взагалі, я його цілувала, цілувала. Я просто не могла надивиться на нього, – розповіла мати звільненого з полону нацгвардійця Оксана Гончаренко.

Оксана розповідає, дізналася про полон свого Романа від співробітників ЧАЕС, і з того моменту втратила спокій. Жінка стукала у всі двері. Робила масові дзвінки на гарячу лінію, виходила на мітинги, постійно їздила до Києва на зустрічі в Координаційний штаб. Її недоспані ночі не пройшли даремно. Мати змогла через півтора року полону поспілкуватися з сином телефоном та надіслати листа.

– Це для нього було як ковток повітря. До дзвінка було життя і після дзвінка. А потім, коли син отримав посилку, координаційний штаб збирав посилки з листами.І коли син отримав один з камери посилку на всіх, хлопці ділили, але лист він один отримав.І це для нього взагалі було якесь чудо. Була дуже радісна звістка, що він став хрещеним батьком, – зазначила Оксана Гончаренко.

Кожен день жінки розпочинався з молитви і завершувався нею, аби син повернувся живим з ворожого полону. За період перебування там він втратив 20 кілограмів, також значно погіршилося здоров’я. Син розповів Оксані, що росіяни тримають своїх бранців у нелюдських умовах.

– Худий, втомлений, очі чорні, під очима кола, бо майже не бачили ні сонця,ні повітря, ні їжі нормальної, нічого. Ні води нормальної, тільки технічна вода.І побиття, катування весь час.Ми приїхали, і він говорить, і не може наговоритися. Сказав: мамо, там нема тюрем, там нема колонії, там нема СІЗО, там лагері, там концлагері і все. Це як було в 37-39 роках. Там жахіття, – уточнила мати звільненого з полону нацгвардійця

Перше, що зробив Роман після полону – зателефонував усім рідним. Зараз у нього за планом довготривале обстеження, лікування, фізична та психологічна реабілітація, а вже потім відпочинок із сім’єю.

-Я беру телефон і я бачу фото сина, я розумію, що я можу йому подзвонити.Навіть якщо він відпочиває, я просто пишу йому, як твої справи чи на добраніч, чи доброго ранку. Як то було, що синочку одягни шапочку, мама я в шапці, так і у нас зараз спілкування майже таке, тобто це дуже такі емоції, я не можу їх передати це — материнське щастя, – каже Оксана Гончаренко, мати звільненого з полону нацгвардійця.

І попри те, що її син вже вдома, Оксана Гончаренко проводовжує виходити на мітинги. Сім’ї військовополонених привертають увагу суспільства і влади до їхньої біди. Адже зараз у полоні ворог тримає ще 89 нацгвардійців з ЧАЕС.



Джерело: телеканал "Новий Чернігів"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.