Через заборону спалювати суху рослинність жителі Чернігівщини не знають куди дівати гілля

17 березня 2021 року на­брав чинності новий закон України, точніше зміни, внесені до статей 77 та 77/1 Кодексу про адміні­стративні правопорушен­ня. Вони — про посилення відповідальності за спа­лювання сухої трави, рос­линності або її залишків, опалого листя тощо. Те­пер за ці правопорушен­ня вже не вийде відбути­ся сплатою колишнього дріб’язкового штрафу — від 170 до 340 грн.



Фото - ілюстративне

Сума справді була сміхотворна, особливо з огляду на шкоду, яку спалювання завдає довкіллю і здоров'ю людей, на небезпеку загоряння через нього будівель, транспортних засобів, лісів, із прийняттям змін вона виросла і становить від 180 до 360 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3060 до 6120 грн). Сплатив­ши такий штраф, порушник навряд чи захо­че знову розвести багаття з бадилля чи під­нести сірника до сухої трави. Та якщо з рос­линних решток, листя, бур'яну можна виго­товити поживний компост, то куди дівати гілля після обрізання садів чи декоратив­них насаджень? Раніше його палили — те­пер бояться.

Добрі господарі рубають гілки і роблять в'язанки — зимою знадобляться (будуть на додачу до дров). Та більшість не хоче моро­читися, тим паче якщо в хаті нема ні печі, ні бодай комбінованого котла.

Як варіант — замовити подрібнення гі­лок на тріску. Нею можна мульчувати ґрунт, декорувати газони тощо. Подрібнювачі є в комунальних підприємствах громад. Біль­шість КП надає послуги і насе­ленню. Природі не шкодить, але плата не копійчана. Скажімо, за­тверджена вартість у Сосницькій громаді — 878,42 грн. за го­дину роботи подрібнювача.

Можна згрупуватися із сусі­дами, замовити трактор і вивез­ти гілля на звалище. Та це зно­ву ж таки за власні гроші. Одні не хочуть платити, бо вважають, що гілки відносяться до твердих відходів, і якщо спалювати не можна, то нехай комунальники їх вивозять за ціною сміття. Ін­ші, тому що вважають заборо­ну надуманою, бо виходить, що спалювати ті самі гілки в манга­лі, готуючи шашлики, можна, а в багатті — ні.

У результаті біля контейнерів утворю­ються завали. У Мені вони — разом із рос­линними рештками — на багатьох вулицях, зокрема на Титаренка, Робітничій, Ар­мійській, Вокзальній.

— У нас е два подрібнювачі. Один по­тужний — перебиває палиці до 10 санти­метрів завтовшки, другий трохи слабший - для тоншого гілля. Цю послугу можна за­мовити: година роботи першої «дробилки» коштує 1200 гривень, другої — 600. Але так роблять одиниці. Більшість вночі виносить гілля на вулицю. Прибираємо, подріб­нюємо, бо інакше буде ні пройти ні проїхати, — каже начальник КП «Менакомунпослуга» Олександр Манжула. — Тріску возимо для опалення ФАПів, старостатів, інших закладів. Згідно з укладеним дого­вором постачаємо фермерському госпо­дарству «Бутенко» в Дягову Це хоч якась компенсація за витрачені на переробку ре­сурси.

— Як ця проблема розв’язується у вашій громаді? — запитую першого за­ступника холминського селищного голо­ви Олега Василенка. У цій громаді завжди стежать за порядком.

— Загальних — для всіх видів сміття — контейнерів у нас немає: люди його сорту­ють. Тож гілок на вулицю не викидають.

— А що з ними роблять?
— Топлять груби.

Хоча, розповіли місцеві жителі, дехто — на свій страх і ризик — спалює гілки на го­родах.

Для опалення дитсадків, шкіл, старо­статів, бібліотек, клубів у Холминській гро­маді використовують дрова, заготовлені в процесі випилювання аварійних дерев. Упродовж минулих 4 місяців заготовили понад 600 кубометрів. А замість випиляних саджають нові дерева та кущі. Цього року їх з'явилося вже понад 300.

Джерело: газета “Гарт”, Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.