У селі на Городнянщині залишило­ся всього 14 мешкан­ців

У Карпівці на Городнянщині залишило­ся всього 14 мешкан­ців. І всі живуть як од­на сім’я. — Там кілька поколінь. Є подружжя, де обом трохи за 40. Є вдвічі старші. Різний життєвий досвід, різні погляди на ситуації. Але всі тримають­ся разом, допомагають одне одному, і в цьому - їхня сила, — розповідає Наталія Григоренко, староста Ільмівського старостинського округу, до складу якого входить Карпівка.



Головна увага селян зосе­реджена навколо незначних, але необхідних для них подій — приїзд машини з Хотівлі, яка привозить товари, фель­дшера з Ільмівки, котрий бу­ває раз на тиждень і обслуго­вує пацієнтів «по хатах», соці­альної працівниці, поштовиків. Проблеми теж не глобальні: вулиці заростають бур’янами, бо в приватного підприємця із сусіднього села, що обіцяв покосити, зламалася косарка. Або треба полагодити коло­дязь. Та саме навколо цих про­стих речей тут й обертаєть­ся життя. Головне — усе вирі­шують спільно, радяться, оби­рають найкращий варіант. Що можуть, роблять самотужки. А коли в когось біда, гуртом спі­шать на допомогу.

- Так тут повелося, — каже Наталія Вікторівна.

Остання біда, розказали в селі, була в Івана Івановича та Лідії Олексіївни Чернен­ків. Обом уже повернуло на дев'ятий десяток. Мають двох синів, у яких свої сім'ї. Живуть у білорусі.

Після повномасштабного вторгнення росіян один із си­нів запропонував батькам пе­реїхати до нього. Вони пого­дилися, бо хто знав, як буде далі.

Потроху розпродали свій нехитрий скарб. Для господа­ря найважче було прощатися з пасікою.
Поїхали. А за пів року по­вернулися — не прижилися на новому місці. Дехто припускає, що через невістку. Вони ж воліють про це не говорити.

Повернулися в голі стіни Ні предметів побуту, ні дров, ні продуктових запасів. Пригнічені, безпорадні. Односельці несли їм що у кого було. Та головне — не давали падати духом.
Зараз у Черненків є все не­обхідне (на щастя, не встигли перевести в білорусь пенсій).

— Іван Іванович розповів, що знову доглядає за пасікою, — радіє за чоловіка староста. — Він аж помолодшав.

У селі кажуть: із синами батьки спілкуються. Та навряд чи поїдуть тепер жити до дітей. Може, так і краще — у Кар­півці вони серед своїх.

Джерело: “Гарт” Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.