Друзі розповіли про Владислава Бичка, який загинув розміновуючи Херсонщину

17 вересня минуло дев’ять днів, як загинув 24-річний Вла­дислав Бичко з Хаєнків Ічнян­ської громади. Хлопець був са­пером міжнародної благодійної організації «The HALO Trust», що займається гуманітарним розмі­нуванням.



Допомагав розчища­ти деокуповані території на Пів­дні України. Там і сталася біда. Разом із двома колегами Вла­дислав підірвався на ворожій мі­ні. Зазнав тяжкого поранення го­лови та шиї. Близько доби ліка­рі боролися за його життя, однак врятувати не змогли...

Односельці розказують, що Владислав ще в дитинстві зостався без матері (вона померла через онкологію), тож вихованням займався батько. Його Влад дуже любив і ці­нував. Мав іще старшого брата, од­нак минулого року Роман (йому бу­ло 39) відійшов у вічність (мав про­блеми зі здоров'ям).

— Влад ніколи не сидів без ді­ла. Займався продажем дров, мо­тався на заробітки, таксував у сто­лиці. Жити одним днем — це було не про нього Він завжди думав про майбутнє. Коли ми востаннє з ним зідзвонювалися, то Влад зізнав­ся, що хоче збудувати великий га­раж для своєї машини, а ще пла­нував зібрати всіх друзів на ювілей (20 жовтня йому мало..виповнитися 25 років) Та, на жаль, не судилося... — зітхає близький друг загибло­го Ярослав Кузьменко. Я й до­сі не можу повірити, що його більше немає. Влад був справжнім другом, завжди приходив на допомогу.

- Останнім часом він мешкав у Києві, а вихідними приїжджав до батька.
До команди гуманітарного розміну­вання Влад потрапив п’ять місяців тому. Побачив в Інтернеті оголо­шення про набір саперів і подав за­явку. Потім пройшов спеціальну під­готовку (близько місяця) і став їздити у відрядження. Робота йому дуже подобалася, казав: “Відчуваю шп приношу користь країні”.

— У роботі Влад був одним із найкращих. Його навіть хотіли зро­бити керівником групи, — додає колега Владислава із «The HALO Trust» і його товариш Владислав Карпенко. Він першим влашту­вався сюди, а потім запропонував і мені спробувати свої сили тут. Самі ми не знешкоджуємо вибухонебез­печних предметів. Наше завдання лише виявляти їх й обмарковувати спеціальними кілочками. Після чого на місце викликаються професіональні сапери ЗСУ або з ДСНС. У день трагедії я був у Броварах, тож подробиць не знаю. Відомо лише, що група Влада довгий час працювала на Миколаївщині, того дня їх уперше відрядили на Херсонщину і таке сталося...

Із Владиславом попрощалися 13 вересня. Провести його в останню путь прийшло дуже багато людей.

Джерело: газета “Гарт”, Юрій Нікітін

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.