Багатодітна родина з Холмів знайшла сорт полуниці, що приносить рекордні врожаї та заробітки

Сезон королеви ягід добігає кінця, уже продають пізню.

- У нас «альба», Вона ран­ня, зараз — по ягідці збираємо останню, - каже Анна Шевченко з Холмів, що на Корюківщині. Це селище все більше й більше долу­чається до вирощування головної літньої ягоди.

Багато хто з наших господа­рів із кожним роком збільшує пло­щі під полуницею, — зазначає і перший заступник селищного го­лови Холмів Олег Василенко.

- Ми в першу чергу розширюємо полуничні ділян­ки городу тому, що цю ягоду любить уся родина, - по­яснює Анна. — Сві­жою їмо досхочу.

Діти роблять із по­луницею йогурти, коктейлі. І на зи­му мінімум троє ві­дер ягід завжди за­морожуємо Це не рахуючи варення, джемів, компотів.

Вони розходяться першими.



Родина Шевченків у повному складі (зліва направо): Богдан, Вікторія, Даниш, Микола, тато Віктор, Дарія, мама Анна і Софія

Дітей у них із чоловіком, Вікто­ром, шестеро. Старші вже мають професії: 21-річна Дарія — юрист, 18-річна Вікторія — медсестра. Молодші — школярі.

- Софія - в десятому класі, Даниїл - у дев'ятому, Мико­ла - у п'ятому. Богдан - у третьому, - розповідає Анна. Їм із чоловіком по 37. Віктор очолює комунальне під­приємство “До­бробут” селищ­ної ради, а вона порядкує вдома.

— Бо з одного декрету — в інший, — посміхається.

Державні виплати неве­ликі, тож полуниця була як під­робіток. Спочатку - звичайна, як у більшості сусідів, - невідомо яко­го сорту. А п'ять років тому ми відкрили для себе «альбу». Починали з кількох кущиків — зараз нею за­саджено вже чотири сотки. Ягода смачна, добре родить - вистачає і собі, і на продаж.

Цього року, каже Аня, вони про­дали більш між 30 відер. Ягода була крупна, солодка, соковита, аро­матна. Купували й односельці, і мешканці сусідніх сіл — Камки, Сядриного. За десятилітрове від­ро з горою Аня просила 350 грн. Це менше, ніж у багатьох інших, виходило десь близько 50 гри­вень за кілограм.

Усього на по­луниці заробили понад 10 тисяч гривень.

— Вона вигідніша, ніж карто­пля?

— Звичайно вигідніша і робо­ти менше. Хоча, можливо, тут я по­миляюсь, бо ро­бота в нас розді­лена: чоловік під­живлює ягоди, обприскує біо­препаратами від шкідників, а на мені - прополю­вання, розпушу­вання ґрунту, зби­рання врожаю. До того ж мені в усьому допомага­ють діти.

Шкода тільки, що ягоди не збе­рігаються як кар­топля. Треба реа­лізовувати зразу. Щоб мати хоро­ші прибутки, полуницею слід за­йматися ґрунтовно. А в нас такої можливості немає. І їздити торгу­вати ніколи — дома чимале госпо­дарство.

— Пам’ятаєте, на що витра­тили перший полуничний виторг?

- Аякже - полікували дітям зуби і купили велике дзеркало.

— А наступ­ні?

- Ішли в спільну касу.

А каса три мі­сяці тому пішла на відкриття продуктового магазину.

- Магазинчика, — уточнює Аня. — Він малесенький.

Це й не дивно — адже в роди­ні, крім школярів, ще дві студентки, збирати гроші було непросто.

Попри те що тепер роботи до­далося, Анна і Віктор планують збільшити полуничну ділянку.

Марія ІСАЧЕНКО, газета "Гарт" від 06.07.2023

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.