На Ічнянщині лише 40 активних донорів, їх кількість знижується

 

Після повномасштабного вторг­нення рф в Україну на усій території держави зросла потреба у постій­ному стратегічному запасі донорської крові та 'її компо­нентів. У пункті забору крові Ічнян­ської міської лікар­ні на кінець квітня зафіксовано близь­ко 40 постійних донорів. Є й новач­ки, які долучилися з лютого минулого року. Проте за­галом активність людей знижується, хоча потреба у кро­ві є постійно.

- У першому кварталі минулого року 42 особи здали кров, за ана­логічний період цього року - 95. Звісно, статистика непогана. Про­те, кількість донорів починає змен­шуватися. Наприклад, минулого тижня прийшли три донори. У нас такого ще не було, - зауважує Ган­на Дроботущенко , яка вісім років працює медсестрою пунк­ту забору крові Ічнянської місь­кої лікарні. - Зазвичай приходить близько 10 осіб.

Переважно це роблять постійні донори. Як говорить Ганна Дробо­тущенко, мирним жителям перед кожним військовим потрібно стати на коліна. А здати кров - це най­менше, що можна зробити для них. Також ще багато чоловіків приєд­налися до складу Сил оборони, через що серед донорів більшість жінок.

- От, приїхала із села жінка, маленька, худенька, з підвищеним тиском. Я їй пояснюю, що не варто їй здавати кров. А вона й слухати не хоче. Каже, що хоче допомогти захисникам, - розповідає Ганна Дроботущенко, - у неї є рідні, які воюють.

Медсестра пункту забору крові називає активних донорів: це ічнянці Роман Ясенівка, Юрій Фе­доренко, Андрій Клименко, Тетя­на Данилець-Кутова, Володимир Тронь.

Цього року постійна донорка Світлана Скоробогатько з Івангорода отримала звання «Почесний донор», бо здала 18 літрів крові. А загалом на Ічнянщині 31 особа має такий статус.

З початку повномасштабного вторгнення долучилися до здачі крові ічнянці Влад Кажукало, Олек­сандр Залозний, Олена Лаврук з сином Андрієм, Ірина Бахманевич, Олег Коровниченко, Олена Забіла з донькою Аліною, Руслан та Юлія Шишко, Ірина Отрошко, Олександ­ра Романенко, Леся Сафін, Ігор Семенець, Юлія Бобро. Також Олек­сандр та Антоніна Фурси і їх донька Зоряна. До речі, ця 18-річна дівчи­на є наймолодшою доноркою.

Серед донорів варто відзначити й Ольгу Шурду, Людмилу Панькович, Тетяну Вінник, Галину Христюк із Парафіївки, Антоніну Шут, Вален­тину Захарочкіну, Наталію Тарару, Валентину Ялижко, Галину Мака­ренко, Олександра Кузьменка та Сергія Фастовця із Гужівки.

Також вперше приїхали здати кров Геннадій Гриб та Юрій і Інна Шалагіни із Гмирянки.

- Але є чимало чоловіків, які зали­шилися тут, в тилу.

- Хотілося б, щоб вони не були бай­дужими і прийшли до нас здати кров. Бо не варто забувати, що поки у країні війна, кожен з нас повинен наближа­ти перемогу на своєму фронті. І де­монструвати приклад людяності та згуртованості, - зазначає Ганна Дроботущенко. - А ще було б добре, аби керівники підприємств, аграрії, влада посприяли у залученні громадян до лав донорів. Адже кров є ледь не єди­ним способом врятувати бійця, який зазнав поранення з масивною кро­вовтратою.

Донором може стати здорова люди­на від 18 років та вагою понад 50 кіло­грамів. Щоб не зашкодити здоров’ю, жінкам рекомендовано здавати кров чотири рази на рік, чоловікам - п’ять. Тих, хто прийшов вперше, додатково перевіряють на хронічні захворюван­ня й лише після цього допускають до здачі крові.

Важливо поповнювати запаси крові постійно, бо вона має термін придат­ності, залежно від матеріалу здачі. Цільна кров зберігається 30 діб, тром­боцити - до п’яти діб, свіжа плазма крові - не більше трьох днів.

Ганна Дроботущенко також розвін­чала найпопулярніші міфи про донор­ство, щоб упередження не завадили вам долучитися до загальноукраїнсь­кої кампанії «Твоя кров може воювати. Стань донором», яка наразі триває.

Міф 1: Донор може «підхопити» інфекції.

Факт: донорство безпечне на 100%. Бо із кров’ю контактують лише два предмети: скарифікатор (інстру­мент для проколювання пальця) і гол­ка гемакона (контейнер для забору та зберігання крові). Вони стерильні.

Міф 2: Донорство шкодить здоров’ю.

Факт: здавати кров корисно. До­норство це - профілактика серцево- судинних захворювань; стимуляція кісткового мозку; розрідження крові (зменшується ризик утворення тром­бів); поповнення нових та здорових клітин крові); іноді - очищення шкіри.

Міф 3: Здавати кров боляче.

Факт: незручностей від болю значно менше, ніж, наприклад, від «уколів краси» чи татуювання. Доно­ри говорять, що брови «робити» болючі­ше, ніж здавати кров. А процедура здачі крові триває недовго, до 10 хв.

Міф 4: У донора беруть забагато крові.

Факт: 300-450 мл. Це менше, ніж 1/10 крові у вашому організмі. При ре­гулярному харчуванні всі компоненти відновлюються за 21 день. Часто до­нори відчувають у цей період не слаб­кість, а навпаки - приплив енергії.

Міф 5: Регулярна здача крові викликає звикання.

Факт: звикання на хімічному рів­ні не відбувається. Багато донорів дійсно починають здавати кров ре­гулярно, декілька разів на рік, адже рятувати життя іншим та поліпшува­ти стан свого здоров’я - благородна справа. Завдяки здачі крові у гіпер­тоніків нормалізується тиск.

Кожен, хто бажає здати кров, може прийти у пункт забору крові, який діє на другому поверсі міської лікарні (там, де хірургічне відділення) у по­неділок, вівторок чи середу, з 8.00 до 11.00. Перед здачею крові Ганна Дроботущенко рекомендує попити солод­кий чай із печивом, велику кількість води, поїсти гречану кашу, зварену на воді.

Світлана ЧЕРЕП, “Трудова Слава”

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.