Понад рік без лікаря живе 9 сіл Прилуцького району

— Із початку повномасштабного вторгнення росіян у Дорогинській сільській лікарській амбулаторії (Ічнян­ська ТГ. — Авт.) немає сімейного лікаря, а там обслугову­валося аж дев’ять сіл, — поскаржився 56-річний активіст з Андріївки Василь Горбенко.



Його село — одне із тих дев'яти. Андріївка, Бакаївка, Безбородьків, Комарівка, Дорогинка, Припутні, Томашівка, Синдарезське, Велентіїв — ось повний список населених пунктів, мешканців яких обслуговувала сімейна лікарка Віта Остапець.

— У лютому-березні минулого року частина Ічнянщини була окупована росіянами. Тоді багато хто намагав­ся вивезти свою сім'ю на неокуповану територію або й за кордон. Виїхала і Віта Вікторівна, — говорить Василь Івано­вич. — Рашистів вигнали, а лікарка, на жаль, не повернула­ся. Скільки ми вже просили владу, щоб знайшли на її місце іншого фахівця, бо ж в Ічню чи Ніжин, нехай це й не так да­леко, не наїздишся. Але й досі амбулаторія пустує...

На запити активістів із сіл, які обслуговувала Віта Оста­пець, КНП «Ічнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» відповів: «Щоб забезпечити надання первинної медичної допомоги в Дорогинській сільській лі­карській амбулаторії, ми не раз зверталися до навчальних закладів та до Ічнянської районної (філії Чернігівського об­ласного центру зайнятості, але незайнятих лікарів, які по­годилися б працювати в сільській місцевості, не знайшли. При виявленні лікарями бажання працювати в Дорогин­ській СЛА негайно буде вирішене питання їх працевлашту­вання».

Звісно, далеко не кожен лікар погодиться працювати в селі, але... Багато чого тут залежить від мотивації — на що готова піти місцева влада, щоб залучити до роботи на території громади чи конкретного старостату молодого фахівця.

— Із цим у нас є певні проблеми, — зізнається старо­ста Дорогинського старостинського округу Сергій Тю­ков. Лікаря, який приїде обслуговувати нашу амбула­торію, просто ніде поселити. Свого часу будинок для Віти Остапець купили за кошти сільської ради. З часом вона йо­го приватизувала, як і має буї и за законом, адже пропра­цювала тут понад 10 років. Місцеві мешканці, які постій­но обслуговувалися в нашій амбулаторії, навіть пропонува­ли оголосити збір на нове житло для лікаря і придбати йо­го самотужки (середня вартість будинку в Дорогинці — 4-5 тисяч доларів. — Авт.), однак тут постало питання, хто цим займатиметься. Я, як староста, не маю права на та­кі дії за законом, людини ж, якій би всі могли довірити збір коштів, не знайшлося. Тож зараз усі свої надії ми покла­даємо на сільгоспвиробників. Агрофірми, які працюють на території нашого старостату, пообіцяли забезпечити ново­го фахівця житлом. Сподіваємось, скоро вони придбають будинок, після чого в Чернігові нам, як і обіцяли, знайдуть лікаря. Чекаємо...

А поки що пацієнти Дорогинської амбулаторії їздять на прийом до ічнянських лікарів.

— Від Дорогинки до Ічні — 20 кілометрів. Найвіддаленіша - Бакаївка, від якої до міста — 27 км, — каже Сергій Вікторович. — Автобус у нас ходить, щоправда не через усі села. Однак, зважаючи на відстань, людям навіть вигідніше за потреби кооперуватися разом і їздити в лікарню маши­ною. Після того, що пережили мешканці Чернігівщини ми­нулого року, це, звичайно, не найбільша проблема. А от що справді дуже незручно - це те, що тепер у Дорогинці не­має ще й аптеки. Не кожного разу, коли хворієш, треба до лікаря, а ось купити ліків... Послугами аптеки мешканці До­рогинки і сусідніх сіл користувалися щодня.

Нарікав на закриття аптеки і Василь Горбенко:
— Як було добре, коли в Дорогинці можна було після ві­зиту до лікаря одразу ж і ліків купити! А зараз ні лікаря, ні ліків. Щоб купити те, що навіть постійно приймаєш, доводиться їхати в Ічню чи в Ніжин. Ну хіба пенсіонери зі своїми болячками наїздяться?

— У Дорогинці працювала приватна аптека, але, як то кажуть, не витримала конкуренції з міськими і закрилася. Зараз бажаючих відкрити тут аптеку немає, — говорить Сергій Тюков. — От коли в нас з’явиться лікар, можна бу­де знову підняти це питання. Оскільки за законом він може реалізовувати лікарські препарати. Треба буде лише допо­могти йому розпочати цю справу. Далі ж, думаю, все буде добре. Головне зараз - знайти і купити житло для фахівця і дочекатися його. Прийняти нового лікаря у свою громаду ми будемо дуже раді!

Джерело: газета “Гарт” від 25.05.2023, Катерина ДРОЗДОВА, с. Дорогинка на Ічнянщині

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.