У Талалаївці піднімає на ноги людей з болями у спині спадкова масажистка

Її руки теплі-теплі... Вони ніколи не спричиня­ють болю іншим. Навпаки, коли нестерпно болить якась частина тіла, а ці руки його торкаються, біль послаблюється, а то і зни­кає. Не раз пройшовши че­рез це відчуття, розумію, що у руках цієї жінки — не тільки професійність, а і дар Божий. Як і коли від­чула його 43-літня Тетя­на Кошка з Талалаївки? Коли наважилася вперше допомогти людині із впев­неністю, що допоможе, і чи не шкодує, що у такий складний час наважилася відкрити масажний кабі­нет? Про це веду мову із Тетяною Іванівною, яку і старші, і молодші назива­ють просто Танюшка.



— У мене все це від мами, — розповідає жінка, — її, Надію Іллівну Шакіну, бага­то людей знає, бо скількох за своє життя на ноги поставила. Їй уже 80 років виповнилося, та коли люди звертаються, то старається допомогти. Вона родом із Новопетрівського. На одній вулиці із знамени­тою у нашій окрузі костоправшею бабою Катею жила. Баба Катя колись мамі, ще дівчиною, лікувала спину і каже: «А ти, Надю, будеш лю­дям помагать! І відмовлятися помогти, коли можеш — це гріх!» Мама у цеху-промислі НГВУ працювала. Років 30 їй було, коли у колеги «випали» диски. Той корчився від болю, а мама взялася помогти, бо її ніби щось вело це зробить. Він розказав про це колегам.

І так. до цих пір. Ми сім'єю тоді жили разом із мамою. Раз вона поїхала на кілька днів у гості, як тут завозять до нас одну жінку, яка через біль у спині взагалі йти не може. Лежить на підлозі, плаче і каже: «Танюшка, ти ж можеш! Поможи! Ти ж бачиш, як Іллів­на робить масаж!» Якби хто знав, як мені було страшно! Одне діло дивитися, як мама робить, інше — самому. Ми тоді обидві плакали — і моя клієнтка, і я! Зате вона своїми ногами пішла, а я зрозуміла, що мені треба це робить.

22 роки Тетяна Іванівна працювала у торгівлі. Вона залюбки спілкується з людьми. Здається таких, із ким не знайшла б вона спільну мову, і немає. Та з часом усе більше відчувала, що повинна робити щось інше. Одному зробила масаж, другому, третьому. Хтось комусь розповів і пішло. Таня на роботі, а клієнти чекають під двором. Як бабу Катю не зга­даєш, яка приказувала, що не помогти — це гріх! Ще у 2010-му вирішила жінка свої навички масажиста удоско­налити знаннями. Вступила на курси масажистів у школі ЄШКО, вчилася 1,5 року. Як розповідає, вчилася із задо­воленням, адже хотіла отримати знання, а не просто сертифікат. А вийшло так, що і сертифікат масажиста згодився.

Наприкінці 2021 року ви­рішила піти з торгівлі і займа­тися чисто масажами. У цен­трі зайнятості, куди стала на облік, переконували, що таки треба їй масажний кабінет відкрити. Сертифікат дозво­ляє їй займатися таким ви­дом діяльності. Переживала чи ж буде у неї стільки клієн­тів, щоб можна було оренду­вати приміщення, сплачува­ти податки? Зваживши всі «за» і «проти», все ж нава­жилася спробувати. Чоловік, доньки, мама підтримали. Взяла в оренду кімнату в будівлі райст, зробила само­тужки косметичний ремонт, купила масажний стіл. А чоловік встановив буржуйку, адже попереду була зима. Тільки хто знав, що буде вона воєнною.

У страшний березень 2022-го масажний кабінет не відчиняла, та люди зверта­лися і приходили додому.
— Найбільше запам'я­талося, — говорить Таня, — як у перших числах березня дзвонить чоловік із Роменщини і ледь не плаче. Ма­буть, зрушив диски, іти зовсім не може. У ті дні на жодну із трас, які проходять поза Талалаївкою, було небезпечно виїжджати. А він пи­тається, як мене знайти, бо іншого виходу у нього немає. Таки приїхали! У хату його затягували, після масажу ув'язала простирадлом і пі­шов своїми ногами. А в мене і серце ставало! Не дай Боже нарватися на орків! Спаси­бі Богу! Віддзвонилися, що проскочили.

А тільки вигнали московитів із нашого краю, Таня відновила роботу масажного кабінету. Не менш як десять чоловік ідуть щодня сюди із своїми болями. Їдуть із навколишніх сіл нашої гро­мади та із сусідніх. Хтось — на разовий масаж, а хтось записується на повний курс, а це 10 масажів. Спина, нога, рука, плече, шия. У кожного свої об'єкти болю. Занадто багато цих об'єктів у військових, які на ротації. Їм Тетяна Іванівна ніколи не відмовляє, а старається до­помогти, поки ті мають таку можливість.

І хоч Таня привітна, доб­родушна, невідмовно надає допомогу всім, хто її просить, знаходяться «добродії», які то заробіток її рахують, то у якості послуг мають сумнів. Як і завжди, це ті, хто взага­лі нічим серйозним у житті не займається, зате язицюрою володає не гірш, ніж лопатою.

І що б там не було на душі у неї, Таня завжди при­вітна, уважна. Клієнтів при­гощає ще і чаєм чи кавою. Розпитає, порадить. У неї десятки постійних клієнтів, які, періодично повертаю­чись самі на процедури, при­водять із собою ще і рідних чи друзів. І всі бажають, щоб у цієї унікальної жінки ніколи не боліли її теплі руки!

На прохання читачів, надаємо номер телефону Тетяни: 097 118 93 96

Джерело: газета “Трибуна хлібороба” від 09.03.2023, Олександра ГОСТРА

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.