У Сосниці безкоштовні велосипеди розбирають одні й ті самі люди і не дають кататися іншим

Про безкоштовний прокат ве­лосипедів у Сосниці ми писали не раз — і воно було того варте. Вті­ливши в життя два з лишком ро­ки тому проєкт «Соціальний вело­сипед», селище стало за приклад усій Україні.



Проєкт розробили, щоб полег­шити і пришвидшити пересування Сосницею, бо громадського тран­спорту в селищі немає. Для місце­вих мешканців, які приїжджали сю­ди у справах, це був справжній пода­рунок, адже найпопулярніший марш­рут (проходить через Управління соцзахисту, поліклініку, ринок), якщо до­лати його пішки, займає кілька годин. А місцеві, що раніше простоювали в черзі до майстра з ремонту велоси­педів, який працював на ринку тільки до обіду, крім безкоштовного прокату, отримали ще й можливість самостій­но відремонтувати свої двоколісні у спеціально обладнаних веломайстернях. Та — без перебільшення — ви­шенькою на торті стали самі велоси­педи: сучасні, із ручними гальмами, з дитячими сидіннями і кошиками. І, що важливо, українського виробника. Щоб купити 25 однакових роверів, довелося оголошувати тендер двічі.


Кожен обійшовся в майже 7 тисяч гривень. Основні кошти — 400 тис. грн — надав Польський фонд міжнародної солідарності, решта 50 тисяч — із бюджету громади.


Ніякої реєстрації для користувачів не запроваджували — усе будувалося на довірі. Слід було тільки повернути велосипед після користування на од­ну із чотирьох облаштованих стоянок.


Спочатку це працювало майже ідеально. А нині вже перетворило­ся на проблему. Про неї жителі гро­мади говорять усе частіше й частіше. Зокрема Ніна Дусь у своєму звер­ненні до голови громади зазначає: "Треба цю добру справу організувати так, щоб послуга була доступною для більшості, а не для купки розумників, які щодня біжать на відкриття пунктів прокату, щоб забрати велосипед на цілий день. Просто про всяк випадок — а раптом треба буде кудись поїха­ти.

Потім ці велики стоять по дворах до вечора без толку. Молодь на річку теж не пішки ходить. Як правило, це одні й ті ж самі спритники. Через них о дев'ятій ранку вільних велосипедів уже немає. Ось і тягне мама із села малу дитину на руках до лікарні - бо дехто загубив совість.

Думаю, без обліку і контролю в цій справі не обійтися. На жаль, до іншо­го рівня ми не доросли".

— Дійсно, це проблема. Якщо спочатку люди відповідально стави­лися до громадських велосипедів, то тепер частина сосничан зловжи­ває правом безкоштовного прокату, — визнає голова Сосницькоі ТГ Ан­дрій Портний. Повторює: проєкт був розроблений, щоб забезпечити кра­щу мобільність сільських мешканців, а не для того, щоб місцеві могли без­коштовно кататися цілими днями.

Який вихід? Призначати спо­стерігача чи наглядача, котрий би фіксував, хто й коли бере велосипед, перевіряв паспорти? У мене на сьогодні чіткої відповіді немає, — не при­ховує голова громади. — Можливо, хтось підкаже, як краще організувати контроль, не залучаючи великої кіль­кості працівників і не витрачаючи ба­гато часу.

Разом з тим до відкриття цього­річного сезону велопрокату (взимку він не діє) залишаються лічені дні.

Джерело: газета “Гарт” від 23.03.2023, Марія ІСАЧЕНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.