Не минає жодного року, щоб Сосницькі водолази не діставали з води потопельників

Цей рік для них теж почався тривожно. За повідомленням Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської ОВА, з річки Мена в межах міста 17 січня об 11 го­дині водолази Сосницької рятувальної водолазної станції підня­ли на поверхню тіло потопельника, який зник за невідомих об­ставин ще 12 січня.



Олег Джола у новому спорядженні

Як виявилося, це був 31-річний житель Киселівки Костянтин Ніколайчик, про зникнення та пошуки якого повідомлялося в со­ціальних мережах напередодні. Наразі обставини події та при­чина смерті встановлюються. Рятувальники кажуть, що, ймовір­ніше за все, проходячи вздовж крутого берега річки, чоловік не втримався, впав у водойму та потонув.

А ми поспілкувались про надзвичайно ризиковану і небезпеч­ну професію із виконуючим обов’язки начальника Сосницької водолазно-рятувальної станції Олегом Джолою, який теж пра­цює водолазом.

Водолаз - це фахівець, який вміє виконувати роботи під водою у водо­лазному спорядженні й допущений до виконання водолазних спусків. Цій непростій і небезпечній роботі Олег Джола віддав майже двадцять років - працює з 2004 року. Свого часу він приходив на станцію до друзів і з ча­сом ці дружні відвідини переросли в зацікавленість, а потім і в тверде рі­шення стати водолазом. І ось вже він навчається цій екстремальній профе­сії в Чернігові. Після проходження не­обхідної підготовки він став працюва­ти в Сосниці. На сосницькій станції працюють одинадцять чоловік, з них три - во­долази: Олег Джола, Віталій Бура та Олександр Примаченко. Працюють водолази групою. Один знаходить­ся під водою, два інші, страхуючий та забезпечуючий, - на березі. Водолаз при зануренні «спілкується» зі своїми колегами на березі за допомогою сиг­нальної вірьовки. Ця професія, як вже згадувалось, небезпечна і поряд з во­долазами обов’язково повинен бути медпрацівник. Сосницькі водолази обслуговують колишні Сосницький, Менський, Коропський, Борзнянський райони, Бахмач, Батурин.

Перший раз Олег отримав психологічну травму, піднімаючи з Десни два­надцятирічного потопельника біля с. Купчичі. З роками до подібних випад­ків він вже дещо звик, але кожен раз це морально нелегко.

— Не було такого року, - згадує Олег Васильович, - щоб десь не ста­лася трагедія на воді, а отже потріб­ні водолази.

У 2022 році сосницька рятуваль­на станція отримала нове американ­ське водолазне спорядження завдя­ки волонтерській допомозі та за під­тримки відповідальних посадовців з Чернігова. Тепер сосницькі водолази забезпечені всім необхідним. Бувають випадки, коли вони знаходять вибухо­небезпечні предмети і тоді доводить­ся викликати спеціалістів.



На фото - колектив Сосницької водолазно-рятувальної станції

Якщо, наприклад, в річці потонуло авто з людьми, то в обов’я­зок водолаза входить тільки дістати тіла за­гиблих, а транспорт дістають працівники МЧС. Кількість часу під водою у водолаза об­межені, не більше пів­години, але це ще за­лежить і від індивіду­альних медичних по­казників кожного з них, а також від глибини, де вони працюють, та складності роботи.
Після початку воєн­них дій і підриву мосту через Десну наші ряту­вальники човнами переправляли пересе­ленців, породіль і всіх бажаючих. В обов’язки рятувальників також входять обстеження акваторії пляжів, вони проводять роз’яснювальні бесіди щодо поводження на льо­ду з рибалками, дітьми тощо.

Багато непередбачуваних і цікавих випад­ків сталося за період роботи водолаза Олега Джоли. Про один такий він розповів. Одного разу, обстежуючи дно біля шлюзу в Сосниці, Олег Васильович попав в цікаву ситуацію. У воді, яка падає з ви­соти шлюзу, через чис­ленні бульбашки нічого не видною. Обмацуючи дно, він «впіймав» чиюсь ногу. То була нога жінки, яка стояла під стру­менем падаючої води і, звісно, не ба­чила водолаза, як і він її. Звісно, пере­лякана в смерть жінка зчинила такий лемент, що водолазу ледве вдалося її заспокоїти, а потім він вибачався за такий каламбур.

Охочих нині працювати водолазом нема. Як тільки чоловіки дізнають­ся яка зарплата, а вона мінімальна, то відразу відпадає будь-яке бажан­ня, вже не кажучи про страхи і ризи­ки. Олег Джола, як і його давно зібра­на команда, люблять свою роботу по­при всі труднощі і працюють дружно та злагоджено.

Джерело: газета “Вісті Сосниччини” від 26.01.2023, Віктор ШЕВЧЕНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.