Чернігівка Оксана Бойко робить окопні свічки для передової

Упродовж останніх шести місяців українці активно пе­ретворюють свої захоплення на механізм допомоги військовим ЗСУ: одні замість мережива плетуть теплі шкарпетки, другі замість вишуканих страв готують су­хі борщі, треті замість ексклюзивного одягу десятка­ми шиють розгрузки, четверті замість декоративних елементів із металу зварюють «їжаки». Ось і 40-річна Оксана Бойко з Чернігова своє хобі перетворила на корисну справу - у вільний від роботи час (а працює вона медсестрою в Центрі з профілактики та боротьби зі СНІДом) виготовляє... окопні свічки.



- Мрія навчитися робити декоративні свічки зародилася у мене десь рік тому. Чи то я невміло надіслала своє бажан­ня у Всесвіт, чи то там нагорі дуже люблять жартувати, але... З декоративними свічками так і не склалося, зате склалося з іншими — окопними, — посміхається Оксана. Якщо чесно, вперше про так звані окопні свічки ми почули саме від неї. Здогадатися, як це виглядає, було доволі важко.

- Я й сама поки що знаю дуже мало людей у Черніго­ві, які займаються їх виготовленням, — зізнається Оксана. — Вперше побачила цю ініціативу в Інтернеті і загорілася, бо це направду дуже корисна річ! Особливо в холодну пору ро­ку. Справа в тому, що властивості окопної свічки просто вра­жають: вона має тривалий час горіння - від двох до шести годин, за потреби її можна загасити і потім запалити знову, вона не боїться ні дощу, ні вітру, встановлюється в землі, в гільзі або на цеглинах, за її допомогою можна розвести вог­нище навіть із сирих дров, освітити приміщення, погрітися, приготувати якусь елементарну їжу, підсушити речі. Остан­німи днями дуже похолодало, і кожен із нас відчув це на собі.

- Холодно не лише на вулиці, а й у домів­ках А уявіть, як холодно нашим хлопцям, які, живуть в окопах! Там такі свічки й стануть у пригоді. Зробити ж їх, якщо є з чого, не так уже й складно.
Що ж потрібно для виготовлення окопних свічок? По-перше, консервні бляшанки (саме консервні і не вищі за стандартну бляшанку з-під зеленого горошку), по-друге, свіч­ки (будь-які — воскові та парафіно­ві, нові та старі, великі та маленькі, фарбовані та ароматизовані), по-третє, коробки з гофрованого кар­тону з великими вічками.

- Спочатку я займаюся під­готовкою матеріалу, — ділиться технологією виготовлення свічок Оксана. — Бляшанки мию, знімаю з них етикетки. Картон ріжу впо­перек гофри на смужки (їх шири­на має бути трохи меншою за ви­соту бляшанки). Потім закручую ці смужки тугенькими равликами і вставляю в бляшанки. Далі - най­складніше. Треба розтопити віск і залити в підготовлені бляшан­ки, попередньо вставивши ґніт. Тут важливо дотримуватись пра­вил техніки безпеки, щоб уникнути опіків і захистити органи дихання б0, якщо розплавляти залишки різ­них свічок, бувають різні і запахи і випари. Тож підготувати самі, бляшанк і картон я можу в будь-який день, а ось воском займаюся лише вихідними і не вдома, а на дачі.

Матеріалом для окопних свічок Оксані допомагають знайомі.





- Спасибі їм, приносять і бляшанки (причому вже помиті й без етикеток), І картон, і залишки свічок, - каже вона. 3 останніми, щоправда, найбільш проблеми - їх удома в людей не так багато , а саме горючий матеріал і є найціннішим ресурсом. Звісно, його можна купити. Найдешевший варіант, який я поки що знайшла, - парафін у коробках по 30 кілограмів, вартістю 100 гривень за кіло. Звісно, купувати його самотужки важкувато.

До речі, тут ви можете допомогти Оксані — перерахувати якусь копійчину на парафін на її картку в Приватбанку № 5457 0822 7690 4682.

- Зараз я потроху виготовляю такі окопні свічки, а заодно шукаю підрозділ ЗСУ, якому вони найбільше потрібні. Хочеться, щоб вонине лежали десь на волонтерському складі, а відправили­ся на передову до хлопців, які вже за­раз мерзнуть в окопах і бліндажах, — говорить Оксана.

— На мою думку, ко­жен українець має робити все від ньо­го залежне, щоб допомогти вій­ськовим, адже саме від них за­лежить наше майбутнє. У моєму серці відгукнулася така справа, і я планую її продовжувати. Уже за­раз відчула, що маю величезну підтримку від людей. І це надихає!

По секрету розповімо, що за­ймається Оксана не лише допо­могою ЗСУ. Після роботи вона часто їде на Бобровицю, щоб до­помогти людям, які через рашистів залишилися без житла, розі­брати завали будинків. І це при тому, що її власна квартира поки що непридатна для проживання — під час ракетного обстрілу Чер­нігова 3 березня там повилітали вікна, є й інші (нехай і не такі сер­йозні) пошкодження. Та Оксана не сумує:
— У нас ситуація не найгірша. Ось трохи приведемо квартиру до ладу, щоб можна було жити і пе­реїдемо. А капітальним ремонтом займатимемось уже після Перемоги. У Чернігові багато людей яким взагалі ніде дітися, на допомогу їм зараз і треба кидати всі свої сили!

Як не крути, а українці - нація незламних! І поки ми всі отак стоїмо одне за одного, перемогти нас точно не зможе ніхто!

Джерело: газета “Гарт” від 15.09.2022, Катерина ДРОЗДОВА

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.