Жителі прикордонної Чернігівщини не хочуть виїздити за межі області, попри небезпеку

З початком війни чимало українців рятували і рятують себе й свої сім’ї, виїжджаючи подалі від бойових дій, від обстрілів, окупації і зовсім не мирного неба. І новгород-сіверці якось прочитали у соціальних мережах повідомлення про евакуацію. І хоч потім майже одразу прийшло спростування, інформація, що розглядалась ситуація тільки на випередження, з міста після повідомлення таки виїхали люди на власних автівках.



Події, з якими прийшло 12 травня, роздмухали вогнище ще дужче. Тож ми і поцікавились у місцевих: чи не розглядають можливості кудись звідси виїжджати? Опитала вісімнадцятьох.

На їх відповідях і намагаюсь уявити загальну картину. Більшість опитаних - люди середнього віку. І середніх статків. І, звісно, жінки.

Так от, переважна більшість з них відповіла, що не збираються нікуди виїжджати. Принаймні поки. І причини в кожного свої...

- Куди їхати? А головне - з чим?.. Щоб нормальне, хоч би й у Західній Україні, житло винаймати - чималі гроші треба. Немає рідні чи знайомих - то як вже пощастить. От донька моїх друзів поїхала з сім’єю в Закарпаття, так на такого газду натрапили, який ледь не щодня ту квартплату підіймав. Гроші швидко й скінчились. А знайти іншу квартиру там нереально
- переселенців сила-силенна! - відмахнулась 46-річна містянка.

- За кордоном теж дивлячись куди потрапиш. Казали, що в Німеччині добре. І Польща дуже гостинна, але там наших вже стільки - ніде яблуку впасти. І роботу, кажуть, у Польщі вже важко знайти жінкам. Чоловічі ж вакансії є. А жінкам хіба якісь кахлі на фермі мити. Але важку роботу не кожна жінка мого віку потягне за станом здоров’я. От ми й замислились, - говорить 53-річна жінка.

- Вдома - найкраще! Куди я поїду від свого дому, від могилок рідних, від городчика свого?.. А як треба буде повернутись - що будемо їсти, як город не посадиш? Та й мародерів побоюємось. І люблю я свою неньку Україну, без неї себе не уявляю! І це - найголовніше. От коли молодь з маленькими дітками тікають від обстрілів, ще можна зрозуміти. Шкода, звісно, що виїжджає цвіт нації, спеціалісти. Сподіваюсь, що колись таки повернуться вони додому, як лелеки у своє гніздо, - з сумом розмірковує 51-річна мешканка міста.

- Та куди я поїду? - відмахнувся чоловік середнього віку, з яким розмовляла біля АТБ. - Чоловіки мають свої домівки, своїх дітей захищати. І сім’я моя тут. От тільки така біда: дехто з можновладців, які мали б бути тут і виконувати свої прямі обов’язки перед своїм народом, повтікали за кордон або куди подалі від війни. А звідти триндять нам про патріотизм. Ми тут здригаємось від жаху, а вони там жирують. Ще й нам поради роздають.

- Я б, мо, й поїхала кудись, та грошей стільки не маю. Он троюрідна сестра було поїхала за кордон. А як гроші скінчились - приїхала назад. Роботи там не знайшла. Так, їй фактично чужі люди допомагали: і годували, і вдягали. Але на шиї у когось сидіти їй соромно. Та й додому, казала, так хотілось, що серце мліло. Не витримала - повернулась. Тож і я кажу: як буде, так і буде, але лишуся вдома, - упевнена 44-річна містянка.

- Нам, пенсіонерам, і думати про це не варто, - говорить місцева пані 60+. - Зайвий клопіт на голову. Донька у мене за кордоном. І племінницю мою до себе забрала. Звісно, й мене кличе. Та я знаю, що їй самій там затісно. И хіба краще буде мені на чужині? Тут мій дім. І моя душа. І всі мої подруги.

- Сусіди поїхали. Одразу після того повідомлення про евакуацію. Кажуть, їм там добре. Чи я поїду - не знаю. Хіба, якщо зовсім припече, - розмірковує жінка 40+.

- Страшно за дітей, тож розглядаю будь-які варіянти, - говорить 35-річна містянка. - Не хотілось би, звісно, їхати в невідомість.

- А чому ми маємо кудись їхати? Ми у себе вдома! Сподіваємось на краще - на мир, - додає її дещо старша попутниця.
- Та всюди в нашій країні нині неспокійно. А за кордон їхати не хочу - немолода вже. Та й чоловіка тут самого лишати не хочу. І нема в мене там нікого. Вирішили з чоловіком: будемо тут. І хай буде мир! - каже місцева пані 50+.

Джерело: Газета "Сіверський край" від 26.05.2022, записала Світлана СЕКЕРА

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.