Які у вас традиції на Діди?

На понеділок, 10 травня, та вівторок, 11 травня, цього року припали Діди (проводи, Радуниця). У ці дні ми приходимо на кладовище, аби пом’янути померлих. Приносимо білу скатертину, крашанки, шматок паски. А які традиції у вас?



«Поминають удома. На кладовищі захочете сісти — не всидите. Дуже багато мурашок»

Михайло Малиш, колишній працівник місцевої райдержадміністрації, пошуковець могил воїнів, загиблих у Другу світову, Сосниця:

— Мої рідні поховані у селі Лави на Сосниччині, я на Діди туди їжджу. Років десять тому люди сідали біля могил, бувало, й спільні столи робили. І долі на траві, і за столиками. Тепер же ніхто на кладовищі не поминає. Батюшка пройде, помахає кадилом, почитає молитви. Люди послухають — і розходяться, поминають удома. Захочете зупинитися — не встоїте. Захочете сісти — не всидите. Дуже багато мурашок, тьма просто. Поминальна їжа на Діди — яйця, паска, окрошка. Рибу з Сосниці, буває, привозимо. Гостей, які б приїздили поминати загиблих у Другій світовій, не бачив. У Лавах є могила невідомого солдата. Є могила спільна — госпітальне поховання. Госпіталь був під час Другої світової війни. 14 невідомих солдатів і п’ять відомих. Переважно з Росії.

«У понеділок після 18.00 або у вівторок на 14.00»

Олександр Мисник, ексгубернатор голова депутатської фракції політичної партії «Європейська солідарність» в обласній раді, Мена:

— Поминальні дні у нас називають гробки або Діди. 21 квітня моєму батькові минуло 75 років. Ми його родиною вітали. А 25-го його не стало. Перед цим він два тижні хворів. Не «ковід». Покійна і мама вже. Вони поховані на кладовищі у селі Білошицька Слобода Корюківського району, звідки я родом. Там традиція ходити до могил померлих на Діди у понеділок ввечері, після 18.00, або у вівторок на 14.00. Біля поховань є столики. І там збираються родичі померлих. Перед цим батюшка читає для всіх, хто прийшов пом’янути. Якщо хтось хоче, щоб почитав саме біля могил їхніх близьких, запрошує підійти. За традицією, на могилках ми залишаємо обов’язково крашанки і шматочок пасочки, також цукерки. Нині багато розмов про те, щоб на могилки не несли штучних квітів. Ми купуємо живі. Дружина їх висаджує на кладовищі.

«Леонід Кучма завжди клав троянди біля пам'ятника»

Василь Шавша, староста Чайкинського округу, Новгород-Сіверщина:

— У нас поминальний день у вівторок, називається Родичі. Мабуть, тому що люди на кладовищі ходять по родичах, яйце покачають на могилці, порозмовляють, поплачуть. З собою беруть паску, крашанки — це обов’язково, а решта — у кого що є. Піст уже ж закінчився, то можна і сало, і ковбаску. На могилі у чарчину вина наллють чи горілки, у мисочці лишать і яйце, і цукерку. Було таке, що забороняв священик на кладовищі поминати. Мовляв, це язичництво. Але для людей це традиція. На Родичі, це ще до карантину, часто приїжджав і Леонід Данилович Кучма, наш земляк (був президентом України з липня 1994 по січень 2005-го). Завжди клав троянди біля пам’ятника загиблим у Другу світову. На пам’ятнику написане ім’я його батька. А сам батько загинув у Росії, в Новгородській області, там і похований. Покладе троянди, поговорить з людьми і їде у село Олександрівку, це вже Семенівщина, кілометрів вісім від Чайкиного. Там поховані його мати Параскева та двоюрідний брат Василь Лобок.

«Пластикові квіти рік валяються»

Наталія Авраменко, староста села Вербичі Ріпкинської ОТГ:

— Діди, або проводи, або поминальні дні називаємо. Раніше в нас у неділю на кладбище ходили, тепер або в понеділок, або у вівторок, на який день батюшка зможе. Бо він у нас з Новоукраїнки, один на декілька сіл: Вербичі, Звеничів, Велика Вісь. То колись приносили клунки, сиділи біля могилок, обідали. А вже кілька останніх років тільки батюшка відправив — і всі розійшлися. Гостинці поклали: яйця покачали, залишили порізані шматочки паски. Цукерки і на могилки кладуть, і дітям роздають. Нема такого, як раніше, що повністю все кладбище застелене, люди сидять родинами — на одному кутку, на іншому. Зараз одиниці біля могил сідають їсти. Не знаю, звідки це пішло: хтось років п’ять тому сказав, що на кладбищі цього робити не треба, і стали збиратися і поминати по домах. Але обов’язково поминають у своїй сім’ї, з родичами, аякже! Люди готуються так само, як на Пасху: яйця фарбують, паску печуть, ковбасу запікають.

А прибрати стараються до Дідів. Перед Пасхою брудну роботу роблять: підгрібають, фарбують. Ми ось з сином сьогодні йдемо, підкрасимо трохи. А днів за два до Дідів рушники вішають, квіти ставлять. Пластмасові квіти не люблю, але теж купую і ставлю. Та ще й такі гарні зараз роблять! Але ж тоді прибирати їх, ой! Ще рік той пластик по кладбищу валяється! Сподіваюся, скоро традиція відійде, і люди саджатимуть або приноситимуть тільки живі квіти. Мій обов’язок як старости ^ прослідкувати, щоб поприбирали і сміття вивезти. Коли була сільрада, фермер допомагав, давав свій погрузчик. Зараз з ОТГ обіцяли транспорт для прибирання кладовища. Для батюшки такси нема. Хто скільки дасть, хоч 5 гривень, хочеш —100. Там не видно, скільки кладеш, ніхто не осудить. Батюшка однаково три рази почитає, хоч і нічого, крім записки, не покладеш.

«Часто вони не мирять»

Валентина Найдьон, пенсіонерка, Городня:

— Поминальні дні називаємо Дідами і згадуємо померлих по вівторках у першій половині дня. Правлять батюшки в цей же день. Спочатку на одному кладовищі проводить службу церква Київського патріархату, на іншому — Московського патріархату. Потім міняються. Ну, це коли все добре і домовляться між собою, бо часто вони не мирять. Декілька разів було, що одночасно на одному кладовищі правили. Беремо яйця, паску. Не беремо горілку, лише вино. Яйця качаємо по могилці. Не треба на могили брати м’ясне. Пасочку й іншу їжу краще теж на могили не класти, а віддати стареньким людям. Не треба, щоб тварини тягали їжу з кладовища. Залишаємо тільки цукерки і вино у чарці. Краще зібратися родиною і пом’янути вдома після служби. На хрести нічого не вішаємо, лише у вазу ставимо штучні квіти. На саму могилу висаджуємо живі.

Тижневик «Вісник Ч» №18 (1825), 6 травня 2021 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.