Виводимо, заводимо, розкидаємо

Працюють на сіні і вівсі

Вулицею села Блистова Менської ОТГ підводу гною везуть 45-річні Віктор Коваленко і Петро Лисиця. Обидва сидять на возі. Копита гнідого не цокають, бо в селі коней не підковують. Петро — військовослужбовець, у відпустці.


Весна. Петро Лисиця (на возі зліва) і Віктор Коваленко везуть гній на город

— Купив тут будинок, городу соток 30, посадимо щось, — підстрибує на возі Петро.

— Живу і служу в Києві, сам з Одеси. А батько тут народився. Приїжджатиму, як на дачу. Гною дали безплатно, по-знайомству.

— Віз гною — гривень 200, не менше, — поганяє коня Віктор. — Кому треба—купують, але тут майже у кожного свого хватає.

— Конячку як кличуть?

— Не знайомили нас. Коня у друзів взяли. Орати трактор буде. У минулому році зорати сотку коштувало 27 гривень, — згадує ціни.

— Мені за 15 чи 16 орали, — не згоден Лисиця.

— То тобі по блату, — робить висновок Коваленко.

— Як другу, — погоджується Петро. Їдуть собі далі.

* * *

— Борона ось, окучник, просапниця, — перебирає городній інвентар у себе в дворі 54-річний Віктор Конох, шкільний кочегар.

Всі ці насадки скоро будуть в роботі. Господар проводить ревізію: чи все на місці, чи справне.

У Коноха є білий кінь Герой, прип’ятий на вигулі серед городу.

— Зараз всі тракторами орють, — Віктор ступає по вузькій стежині між нерозталим снігом. Перескакуючи калюжі, поспішаю слідом.


Віктор Конах зі своїм конем Героєм

20-річний Герой зрадів, почав пританцьовувати і махати хвостом, потім тертися мордою об хазяйську руку. Як той кіт, їй-богу.

— Техогляд своєму коневі робили?

— 110 гривень, — підказує вже в дворі дружина, Гунара Галимівна, — щовесни. Ветеринари менські самі приходять: за раз кров беруть і щеплять.

«Койкомісце» його в сараї. Взимку, коли мало запрягається, прив’язуємо на городі. Треба, щоб більше бігав, бо на ноги хворітиме. А влітку він на випасі. Навіть, якщо відірветься, додому ввечері сам приходить. Чоловік його з маціпусенького виняньчив.

— Як по мені, вигідніше коня тримати, чим трактор, — вважає Конох. — Солярки не треба, запріг — поїхав. Тільки ж не все ним зробиш.

До речі, у Блистові 80 коней і 100 тракторів.

— А оце осінню тільки купили, — хвалиться майже новеньким мотоблоком Віктор Сергійович. — Хлопці повертались, думають картошкою займатися.

— З Польщі повернулися?

— З АТО.

У Віктора Конаха четверо синів. 26-річний Богдан і 24-річний Тарас щойно звільнилися з армії, повернулися додому. 26-річний Віктор ще служить. 25-річний Денис на війні не був. Всі нежонаті. Є ще дочки: Вікторія (28 років) і Оксана (21 рік). Дівчата живуть в Чернігові.

Залізні — на дизпаливі


Роман Коваленко під трактором ЮМЗ

31-річний Роман Коваленко у себе в гаражі щось крутить під трактором ЮМЗ. Поряд акуратно розкладені гайки, металеві промаслені деталі.

— До городів готуєтесь?

— Проводжу техогляд, — чоловік вибирається з-під трактора, витирає ганчіркою руки. — Вирощуємо картоплю. Трохи зернових.

— По чому буде в цьому році оранка?

— Все від солярки залежить, а вона подорожчала. Минулого року пальне 18 гривень було, а оранка — 23-24. В цьому році солярка — 26, а оранка може 30 буде.

Та я ж по людях не орю, запевняє чоловік, — хіба парі сусідів.

* * *

— Трактор заведеться? Давайте пробувати?

— А чого б не завівся, я ним всю зиму на риболовлю їздив, — сміється 41-річний Володимир Феденко. Під навісом стоять два «китайці» з некритими кабінами. Сідає на менший, яскраво-червоний Shifeng, щось крутонув. Тракторець зайшовся, як перед кашлем, і бадьоро заторохтів.

— А оратиму більшим, отим, — киває в куток ангару. Там зимує «Сінтай». — 3 нього акумулятор витяг на зиму.

Переконавшись, що менший трактор в готовності, Володимир глушить мотор.

— З осені промив-прочистив фільтри. Навесні тільки масло міняй, сідай і їдь.

Плуг на свій трактор з кінного переробив. Ось буду колесо в ньому переварювати, бо близько і стоїть, трохи не продумав я. Якщо гній на городі — забивається, і колесо не крутиться, трактор буксує, — легко буцає по колесу Феденко.

— «Шіфенг» одноциліндровий, він такого плуга не потягне. А картоплесаджалку нормально тягає і солярки при цьому менше їсть. Економний.

* * *

— А я ще одного мотоблока купив, за 15 тисяч, з адаптером. Як даром! — намагається перекричати собачий гавкіт 60-річний Анатолій Ковбаса.

— Мотоблок ту саму роботу на городі зробить, що й кінь. Але кінь того не повезе, що я — на причепі. Тону сіна мотоблок везе, а кінь впаде. Кому що подобається, мені — мотоблок. Трохи поробив, покинув і пішов. Коня не покинеш. Оводня, комара мотоблок не боїться. Гучного звуку не лякається. Хто конем робить — зранку або ввечері старається, бо гедзі так печуть його! А я — коли схочу. Соляри мало бере на сотку, не більше літра.

— А гектар зорати може?

— Та, то й впадеш з мотоблоком. А сіна гектар викошу. Ніякий трактор стільки не візьме. Косанув, відпочив.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №11 (1818), 18 березня 2021 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.