Мріють повернутися додому: як війна увірвалась у життя багатодітної родини

Четвер, 28 листопада 2024 16:37 | Переглядів: 2051

На знімку: Світлана Шаропат з донькою Софією у Городні

Світлана Шаропата удостоїлась звання Мати-героїня ще до повномасштабного вторгнення. Сенсом свого життя жінка обрала дітей, яких виховувала у тоді ще спокійній і затишній Мощенці. Гармонійне життя родини Шаропатих перервало повномасштабне вторгнення, й вже другий рік сім’я живе на дві садиби – у Городні і Мощенці. Попри всі негаразди, вони мріють повернутися у рідне село, де поки що живуть і працюють батько Олександр і старший син Костянтин.

Пані Світлана народилася й виросла у Мощенці. В рідному селі вона й зустріла свого чоловіка Олександра, з яким вони народили й виховують п’ятеро дітей. Щоправда, троє старших вже дорослі, самостійні люди. Віднедавна головною турботою родини стала безпека менших Миколи і Софії, яких довелось вивозити з небезпечного нині села.

– Вперше ми покинули Мощенку влітку 2023 року, коли черговий артилерійський обстріл дуже налякав Софію. Поїхали до доньки Дарини у Сядрино Корюківського району. Потім погостювали у старшої доньки Альони у Городні, а в січні поточного року знайшли будинок, який можна було орендувати. З того часу тут і живемо. Микола і Софія навчаються у міському ліцеї №1, син займається у секції боксу, а доня ходить на туристичну секцію дитячо-юнацької спортивної школи, – розповіла про свої поневіряння мати.

Жінка вже знайшла собі роботу й працює у міському комунальному господарстві. А от старші чоловіки родини поки не наважились на переїзд у місто. Голова родини Олександр доглядає домашнє господарство, приглядає за садибою й працює у місцевому сільгосппідприємстві у Мощенці разом зі старшим сином Костянтином. Обидва досвідчені механізатори, минулого року були героями нашого матеріалу про село, яке живе під обстрілами.
– Звичайно, я дуже хвилююсь за чоловіка і сина, бо вони щодня ризикують постраждати від обстрілів. Проте бачимося регулярно – благо, керівник сільгосппідприємства Дмитро Голіброда ніколи не відмовляється підвезти у Мощенку й назад, у Городню, – підкреслила пані Світлана. Кілька разів родина об’єднувалась у рідному обійсті влітку. Благо, тоді ще не траплялось тотальних обстрілів, тож трохи пожили разом. Але ці періоди гармонії і щастя були нетривалими.
Старші доньки багатодітної родини вже знайшли себе у житті. Альона має свій перукарський салон у Городні, а молодша Дарина вивчилась на бармена і офіціанта та живе і працює у Сядрині. Обидві вже подарували батькам онуків – Вадима, Влада та Дем’янчика, які вже тішать молодих дідуся й бабусю.

Родинне фото завжди поруч з пані Світланою

У матері-героїні небагато вільного часу, бо практично кожну хвилину вона присвячує своїй родині, а найбільше – молодшим дітям. І все ж таки пані Світлана знаходить час й для посильного волонтерства – вона в’яже килимки для наших захисників.

На тлі усіх випробувань і поневірянь родина Шаропатих плекає мрію повернутися у рідну оселю в Мощенці, Вони вірять у це й не збираються відступати чи погоджуватись на щось менше. Однак поки їм доводиться реагувати на реальні виклики, головний з яких – безпека дітей.

Джерело: "Новини Городнянщини", Павло Дубровський