Олександр Харченко з Андріївки забув у гуртожитку штурманський годинник і карту та уникнув смертельного польоту на «АН-26»

24-річний Олександр Харченко з села Андріївка Ічнянського району дивом лишився живий. Він мав бути 28-им у групі, і у списку значився. Одразу після авіатрощі думали, що він теж загинув. Та невдовзі з’ясувалося, в останній момент хлопця відсторонили від польоту.


Падіння АН-26

Літак «АН-26», на якому виконували навчальний політ інструктори та курсанти харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба, розбився 25 вересня о 20.45 неподалік міста Чугуїв. З 27 чоловік, які були на борту, вижив лише один.

З Олександром зустрілися в Андріївці.

— Ми мали піти у відпустку з 16 жовтня та після трагедії нас відправили раніше. От і приїхав у село. З групи 12 чоловік нас лишилося шестеро. Я тут, а хлопці там, — піднімає вгору сині як небо очі Олександр Харченко.

— Як так сталося, що Господь відвів тебе від літака в останній момент?

— Я вчуся на п’ятому курсі на військового штурмана, більшість була з молодшого курсу. Я прийшов на практичне заняття і виявилося, що забув у гуртожитку карту польотів і штурманський годинник, а без них на борт не можна. І хоча я дуже хотів полетіти, мій інструктор старший лейтенант Ашраф Мсуя не допустив мене.

— Ашраф Мсуя, це той танзанієць, який народився у Харкові і говорив матері: «Ніколи в Україні не було темношкірих полковників, я буду першим».

— Так, саме він. Він був дуже крутим інструктором.

— Чому літали вже по темному?

— Були різні графіки і зміни. Вильоти були і о 14.00, і о 19.00. То був завершальний. Вони вже поверталися на базу. До закінчення польоту залишалося хвилини дві. Після того, як мене відсторонили, я з іншими хлопцями повернувся до гуртожитку. Ми чули, як летить «АН-26», а потім, як він упав. Всі побігли туди. А це близько трьох кілометрів, до місця, де все сталося. Та вже нічим не могли допомогти.

— Чому розбився «АН-26», як думаєш? Кажуть, що він був не зовсім справний, чи можливо, диверсія?

— Літак старий, 1977 року випуску. Що стало причиною, нині з’ясовує слідство. Мене допитували і з ДБР (державне бюро розслідування), і з військової прокуратури.

— Олександре, як все-таки тобі вдалося уникнути смерті? Можливо твоя бабуся чи мама глибоко віруючі, чи маєш якийсь оберіг?

— Не сказав би, що надто церковні. Як тільки з’явилася інформація про трагедію, схвильована мама мені зателефонувала. Та як почула мій голос, заспокоїлася. Хрестик ношу, інших оберегів не маю.

• Отож, якщо ви кудись спізнилися, вас від чогось відсторонили, не побивайтеся. Можливо, цим Бог відвернув вас від смерті.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.