За гектар паю – три тисячі, а за самозахват 1200 гривень

Чергове повідомлення про розорювання луків на Чернігівщині. Тільки по землі поблизу Сосниці п’яте звернення до поліції за квітень. Заяву писали від імені селищної ради. Ще одне вогнище активної боротьби з розорювачами луків — Менська громада. Щороку по декілька заяв про незаконне захоплення і обробіток прирічкових територій (поблизу Блистови, Локнистого, Ушні, Лісок, Бірківки, Максанів і т. д.). У чому причина такого активного захоплення луків?


Протест у Бірківці. Фото з Інтернету

— Головна проблема — законодавець не врегулював питання по зміні цільового призначення сільськогосподарської землі, — переконаний начальник відділу земельних ресурсів Менської міськради Павло Терентієв. — Обробляти їх обробляють, але самозахватом. По Менщині 45 тисяч гектарів розпайованої землі. 20 тисяч — луків. Зараз, з питанням на продаж землі, це — ласий шматок. Ті, хто не попав на розборку землі одразу після розпаювання, тепер переорюють луки.

За гектар паю людина отримує три тисячі гривень (у середньому — 9-10 тисяч гривень за пай). А от втрати по одному гектару від самозахоплення держава оцінює в 1200 гривень. Виходить, сплатити державі ще дешевше, ніж взяти пай у власника в оренду.

27 квітня був у Бірківці. Там деякі власники паїв навіть не знають, що їх луки розорюють. В оренду землю у них не брали. Хоча, оренда такого паю взагалі копійчана, бо ніхто не робив нормативно-грошову оцінку луків, по 500 гривень за гектар, і досить.

Корів нема, але ми оформлюємо землі під громадські пасовища (їх агропідприємства не ризикнуть переорати), щоб під хатою у людини не ріс соняшник, а на голову не бризкали хімією з оприскувачів.

— Чим небезпечне розорювання луків?

— Водною ерозією (руйнуванням). Вітрову ерозію ми вже маємо, а водна — ще страшніша, зупинити її майже неможливо і дуже затратно.

Ще один нюанс, вирощують модифіковані соняшник, кукурудзу, сою. Обробляють Раундапом (від бур’янів), гербіцидом, котрий викликає рак, це беззаперечний на сьогодні факт. При розорюванні луків, пестициди потрапляють у воду. А потім кияни її п’ють. За 10-15 років матимемо колосальні проблеми зі здоров’ям. Мені відомий факт, що жінки, котрі працювали у свинарнику, не могли народити нормальну дитину. Ото і чекають, в майбутньому, новонароджених з одним оком чи двома пальчиками.

— В економічному плані, наскільки вигідне розорювання луків?

— Для розорювача — вигідно. Власник, як був старцем так і лишиться. Йому було б вигідніше лікарські трави збирати і продавати, ніж здати пай в оренду. Чи сіна для корови виростити. А то тонна сіна три тисячі гривень. На зиму треба три тони. Плюс доставка. От і віддай десять тисяч на зиму для худобини. А чи отримаєш їх від оренди лугової землі?

Жителі Локнистого відстояли!

Минулого року по захопленню луків гриміло Локнисте Менського району. Землі там хотіло обробляти ТОВ «Сіверський край» (як і в Бірківці). Цього року — луги не орані.

— У нас по сільраді близько 1300 жителів, тримають 500 корів, луки відстояли, бо людей заділи за живе — вони ж там сіно косять для своєї худоби, — переконаний сільський голова Локнистого Володимир Кручко. — Чи надовго тиша, не знаємо. Земля під-луками — десь триста гектарів. Обробляти хотіли десь третину. Виорали до 12 гектарів, народ піднявся. Справа утому, що ділянки тих, хто погодився і тих, хто відмовився укладати договори оренди — у шахматному порядку. Коли це не луки, то власники паїв можуть мінятися ділянками. Лугами не хочуть, бо заготовляють на них сіно для своєї худоби. А як же орати? Самозахватом? Після бунту місцевих, була укладена угода між обласною радою, «Сіверським краєм» і активістами — розібратися, які паї здають в оренду, які ні і т. д. Представники ТОВ не приїжджають. Поки не орють цього року. Та ще й якісь там питання були по орендній платі,чи не всім виплатили, чи не всю суму.

— То люди самі відстояли землю?

— Можна сказати і так. То ж не землі запасу, не сільрадівські. То людські паї. Вони самі ними розпоряджаються. А люди виявилися активними. Он у сусідніх Боромиках землі вночі розорювали, стовпи валяли, місцеві не впорались.

Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №18 (1772), 30 квітня 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.