Село – не люди?

Наприкінці січня Кабмін на чолі з нашим земляком з Городнянщини Олексієм Гончаруком вніс на розгляд уряду законопроект щодо зміни адміністративно-територіального устрою. Передбачається, що місто з населенням меншим за 20 тисяч, уже не місто, а так — селище. А селище, де не набереться п’яти тисяч людей, стає селом. Виходить, що містами на Чернігівщині лишаться Чернігів, Ніжин та Прилуки.

І це ще не кінець. Минулого року Чернігівщина вийшла з категорії мільйонників. У 2019 році населення області у порівнянні з позаминулим зменшилось на сім тисяч і становило 998 тисяч людей. А за даними грудня минулого року — 913 тисяч.

Що думають на Чернігівщині, розпитали у голів міст і селищ.



Новгород-Сіверський: «Це катастрофа!»

Такої думки міський голова Новгорода-Сіверського Олег Бондаренко.

— Тисячолітня історія твердить, що ми місто, і раптом хтось визначає, що у нас нижчий статус? — обурений Олег Анатолійович. — Попереду — приєднання сіл до нашої громади. Населення ОТГ збільшиться. Сьогодні у Новгороді-Сіверському за статистикою 13600 жителів, по факту — до десяти тисяч. Але чи можна за кількістю населення визначати статус? Якщо провести опитування — кожен місцевий житель скаже, що він проти пониження до селища. Ми це так не лишимо, боротимемося. На найближчій сесії міської ради підпишемо звернення до керівництва держави про недопущення зміни статусу нашого населеного пункту. Новгород-Сіверський — древнє місто. Не село, не селище, не городок.

З першого січня 2015 року ми обласного підпорядкування. Для чого це було зроблено? Щоб ми мали більшу самостійність. Із децентралізацією, приставки «обласного значення» втрачають свою цінність, адже ОТГ — самодостатні. Але ж ця приставка є. І що буде? Селище обласного підпорядкування? Таких казусів по країні виникне з сотню. От ми тісно спілкуємося із новодністровськими колегами (Чернівецька область). Місто обласного підпорядкування, як і ми. Населення — дев’ять тисяч жителів.

Сподіваємося, що все-таки здоровий глузд переможе. Та історичний статус міста Новгород-Сіверський збереже.

— Селище Новгород-Сіверський — таке навіть уявити не можна, — обурена Ірина Матюх, директор новгород-сіверського музея-заповідника «Слово о полку Ігоревім». — У світі не існує чітко визначених критеріїв відповідності кількості населення і статусу населеного пункту. По кожному треба підходити індивідуально. Коли наше місто було засноване, також не мало 20 тисяч населення. Можливо, законопроект буде доопрацьовано. Ми ж форпост півночі країни!


Тріумфальна арка у Новгороді-Сіверському. Історики стверджують, що вона зведена на півстоліття раніше, ніж знаменита Тріумфальна арка в Парижі. Арку прикрашають щити з гербами 10 міст — тих, що входили до складу Новгород-Сіверського намісництва: Конотоп, Глухів, Мглін, Сураж, Кролевець, Стародуб, Погар, Сосниця та Короп. Автор пам'ятника архітектури — італієць Джакомо Кваренгі, приїхав до Санкт-Петербурга в 1780 році на запрошення Катерини ІІ як «архітектор двору її величності». Спасо-Преображенський собор Новгорода-Сіверського спроектував також він.

Седнів: «Замість 15 соток — 25»

— Населення Седнева — 1717 осіб, — розповів телефоном секретар Седнівської селищної ради Сергій Маслов. — Звісно, до п’яти тисяч далеко. Але ж інфраструктура, розвиток населеного пункту — хіба це не важливо? Є своя пожежна, церкви, будинок творчості, магазини і т. д. До того ж, селище — потужний туристичний куточок поблизу Чернігова. В історичній літературі Седнів згадується не інакше, як «мальовниче містечко над Сновом». Для старожилів Седнів і досі лишився містечком.

— Що зміниться для Седнева, якщо він стане селом?

— Головне, що обговорюється, — розмір ділянки під житлову забудову. У селищі відводиться 15 соток, а в селі — 25.

Я працюю п’ять років, за цей час не надано жодної ділянки під індивідуальне будівництво. Тимчасово накладено вето, оскільки триває робота над новим Генеральним планом селища, затверджуються межі населеного пункту. Є ймовірність, що поки план закінчимо, законопроект стане законом, і треба буде наділяти вже по 25 соток землі.

Бахман — селище? Це і смішно, і грішно

— Навколо законопроектів про адміністративно-територіальний устрій та децентралізацію багато дискусій. Зокрема, про те, що інститут префектів перебирає на себе функції прокурора. І тоді під сумнів ставляться узагалі демократичні засади. Це відкат назад, — висловлює свою позицію Павло Шимко, бахмацький міський голова. — Урізаються також і функції голів. Тому асоціація міст України активно бореться з цим варіантом.

А те, що Бахмач перестане бути містом, — це і смішно, і грішно. Почнемо з того, що на сьогодні перепису ніхто не робив. Чисельність населення балансує. У 80-х роках був і максимум — 22 тисячі. Зараз близько 18600. Але ж приїздять нові жителі. Будується житло, люди купують квартири. Даємо житло атошникам. і хто доведе реальну чисельність? Можливо, треба провести референдум з цього приводу. Хоча це безперспективно. Жодного не провели, хоча й обіцяли.

Гадаю, що головна мета цих проектів — відволікти увагу і прийняти у найкоротший термін закон про ринок землі. Маневр.

Тому навряд чи вдасться визначити статус міста умовно-арифметичним способом. У ньому може бути і 1000 населення, але свої атрибути. Місто оточене муром, річкою, за кам’яною стіною, внутрішні установи, починаючи з ратуші.

До того ж, селище передбачає аграрний уклад. Ми ж залізничне місто. Як можемо претендувати на статус селища, якщо у нас містячи, люди фабричної психології? Вони звикли працювати на заводах, залізниці, а не у полі.

Загадом позиція така: не чіпайте те, що є устаткованим ще з минулого століття.

«Остер – місто!»

Віктор Самоделок, керівник Остерської ОТГ, міський голова Остра Козелецького району (населення у місті більше шести тисяч):

— Остер у 1098 році заснував князь Володимир Мономах. У 1663-1664 роках польський король Ян Казимір II надав місту Магдебурзьке право.

У нас є Юр’єва божниця, її відбудову пов’язують з сином Мономаха князем Юрієм Долгоруким, який згодом заснував Москву.

З 1923 по 1961 Остер був центром Остерського району. Райцентр Козелець — селище. Жителі Остра завжди себе вважали містянами. У 1970-ті роки у керівництва держави була навіть ідея зробити Остер містом-супутником Києва. Навколо було 12 туристичних баз.

Якщо переведуть у село, це в першу чергу вдарить по моральному відчуттю жителів. Буде великий супротив. І я його очолю.


Юр’єва божниця

Батурин: «Ми територія в кізяках»

— Хай буде село! — переконаний батуринський міський голова Леонід Душа. — Яка нам різниця? Що статус міста чи села міняє? Приїжджаєш у Польщу: село, а затори через велику кількість машин, інфраструктуру і розвиток. Приїжджаєш до нас: місто, а ми в кізяках. У 2008 році Батурин став містом, але жити стало тільки гірше. То хай ми вже будемо селом.

— Звичайно, для приваблення туристів краще звучить «місто», — висловлює свою думку учений секретар Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» Наталія Саєнко. — Сьогодні населення 2500. За новою класифікацією, ми навіть не селище, а село. У 2008 році, коли отримали статус міста, центральну вулицю назвали іменем Віктора Ющенка, як подяку за цей статус. А що змінилося? 70 осіб втратили пільги (освітяни, медики, працівники культури). Ці пільги їм ніхто не поверне.

Що ще тоді змінилося? Збільшився штат міської ради. І все. Де покращення життя? А нема.

Приїжджають відвідувачі і дивуються: де місто? Де гетьманська столиця? Багато проектів з реконструкції так і нереалізовані.

Підготували Марина Забіян, Вікторія Товстоног, Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №8 (1762), 20 лютого 2020 року. Фото з інтернету

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.