Нариси соціально-економічної історії Чернігівщини в другій половині XVII ст.
 |
 |
 |
 |
 |
Розділ III
ТОРГІВЛЯ
Дещо раніше (2 травня 1657 р.) в універсалі Ніжину, адресованому "...меновите Паномь Полковникомь, Асавуломь, Сотникомь, Атаманомь и всему Товариству войска Его Царского всего запорожского", Богдан Хмельницький закликав всіляко заохочувати всіх грецьких купців взагалі, "абы в сторону нашу з розными товарами пріеждзаючи вигодою людем были". Як бачимо, Б.Хмельницький вбачав у грецькому купецтві важливе джерелоі зростання добробуту українського населення.
Місцевій адміністрації суворо заборонялось вникати в справи його діяльності. Даний документ не надавав також повноважень "оныхь судить и декретами окрывать..." Всі права в даному відношенні універсал зберігав за самими греками. "А еслибы кто з Полковниковь Нашихь альбо з іншихь преложоныхъ важився неналежне в тое втручать и трудность іаковую задавать, - зазначалось у документі, - такового ми срокго будемо карать".
Слід зазначити, що в свою чергу Б.Хмельницький застерігав і грецьких купців від втручань в українські справи: "суворо росказуемъ, ажебы жадень по местахь и местечкахь украинныхь гандле отправуючихь альбо перемешкиваючихь до права полковницкаго Козацкого и меского посягать не важилися".
Універсалом, виданим Ніжину в кінці 1650-х років у Переяславі Іваном Виговським, підтверджувались права греків на торгівлю: "Грекомь Купцемь знайдуючимся на Украине позволилисмо вь местахь, местечкахь и селахь, розными товарами ... торговать, однихь набивать и другихь сбывать". Цей документ також забороняв чинити "найменші" перешкоди грецькому купецтву: "Хотя би хто изь сель сь нашихь где для выбиранія Іармаркового быль высланнымь, а тоть ничего на онихь вимагать не маеть", - говорилось у документі. Окрім того, він передбачав для купців "проездь вольний, безмитний, и ниоть кого незаборонный".
Корсуньський та Медведівський універсали Ніжину Юрія Хмельницького (1659-1663) зберегли права грецьких купців, зафіксовані універсалами попередніх гетьманів України. Вони теж забороняли місцевій адміністрації чинити їм "кривди, и задавати трудности, и жадныхь податковь невимагати". Корсуньський універсал, крім того, значно розширював для грецького купецтва ринок збуту товарів: "...позволяемь вольний гандель во всехь нашихь краяхь, Украинскихь, Литовскихь и Подольскихь и иншихь, по местахь и местечкахь на ярмаркахь и торгахь вшелякими товарами купцючи имъ новые товари и старыхь збиваючи гандловати, безмитно и безь вшелякого датку до скарбу нашего...".
Іван Брюховецький універсалом від 16 березня 1665 р. також забороняв ніжинському полковому начальству втручатися в торгові справи греків. Документ передбачав, щоб вони "сами межъ собою справи купецкія, о которыхъ грекъ сь грекомъ заведется, разсуждали и декретовали". Грецьке купецтво не підлягало юрисдикції українського суду. Цікаво, що й "челедь ихь грецкая ничіему иншему судове, декретове и каранью, только ихь самыхь полегать, имаеть". Однак у тому випадку, коли виникали якісь непорозуміння у відносинах грецьких купців з українським населенням, коли "грецкой купецъ заводъ с нашимъ украинскимъ человекомь имелъ, теди належному судове повиноватися маетъ".
За часів гетьмана І.Брюховецького на греків покладався й обов'язок платити мито "військовому екзактору" за надане їм право самостійного вирішення всіляких майнових конфліктів. Однак ці обмеження майже нічого не значили на фоні тих пільг, про які і надалі продовжував дбати гетьманський уряд України.
Права й привілеї греків Ніжина були підтверджені двома універсалами гетьмана І.Самойловича (28 червня 1672 р. і 28 листопада 1675 р.) та універсалом (від 19 жовтня 1696 р.) І.Мазепи. В останньому, крім іншого, відмічалось, що греки "честь свою купецкую держати и целость хранити хотячіи, сами межи собою в межа челядью своєю всякой разсуждали и расправляли справи". Це не стосувалось кримінальних справ.
Основним же юридичним документом на визнання прав ніжинських греків вважається універсал І.Мазепи від 1701 р. Виданий у відповідь на скарги на адресу гетьмана грецьких купців ("суплековали ... купци греческие, домами своими в Нежине мешкаючие", що міський та полковий уряди самоправно беруть у них "коней в подводы" й також завдають значних збитків "насиланием в домы их наездов"), даний документ віднині строго-настрого забороняв Ніжинському магістратові й полковникам брати в них коней в підводи і "проезжим людем в домах их господы показовати, и жадных меских подачок брати".
Це, правда, не стосувалось купців-греків, які мали "подворки і були власниками земель.
І.Мазепа в універсалі від 11 листопада 1696 р. виражав незадоволення відносно того, що "...греки многіе скупивши кгрунта у людей такових [тяглих. - П.П.], которіе отбували мескую повинност жадное з тих кгрунтов нечинят ратушови помочи".
Гетьман зобов'язав грецьких купців-землевласників Ніжина, "абы конечне до ратушной их повинности належали и им майстратовим абы отдавали належитое послушенство".
Гетьман зберіг за грецькими купцями право власного суду: "дела ихь купецкие и всякія справы, самимь межи собою росправовати, и всякіе заводи и звади любъ межи товариствомь ихъ, любъ межи челядію деючиеся, судити и успоковати позволяемь". Генеральний військовий суд втручався в особливо тяжких випадках.
Привілеї, надані ніжинським грекам, у перший рік свого правління (1709) підтвердив гетьман Скоропадський. Наступного ж року (11 березня) російський цар Петро І видав "жалованную" грамоту, на основі якої "повелено бъ имъ било пріезжать и отъезжать за торговые свои промисли, попрежнему, и обретающимися вь Нежине своими и наемннми дворами жить свободно".
Таким чином, гетьманат і царський уряд постійно дбали про збереження, підтвердження и примноження прав і привілеїв грецьких купців м.Ніжина. Відповідь на питання, чому вони поступали саме "так по відношенню до них, як не можна краще виражена V донесенні малоросійського генерал-губернатора графа Петра Олексійовича Румянцева-Задунайського Сенату від 28 жовтня 1774 р.: "Оные жъ греки торгами происходимыми или не только городу Нежину служать ко украшенію и пользе, но и вь зборе пошлинъ государственныхь немалое приносять приращеніе и составляють знатную ветвь тамошней комерціи".