Черниговская Епархия
 |
 |
 |
 |
 |
З ІСТОРІЇ АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПАМ'ЯТОК ДАВНЬОРУСЬКОЇ АРХІТЕКТУРИ ЧЕРНІГОВО-СІВЕРСЬКОЇ ЗЕМЛІ
Л. В. ЯСНОВСЬКА (Чернігів)
Чернігово-Сіверська земля була однією з важливих частин київської Русі. З введенням християнства розпочинається будівництво кам'яних храмів на території Чернігово-Сіверського князівства. На сьогоднішній день відомо 5 добре збережених архітектурних пам'яток XI-XIII ст.; 12 храмів, 2 надбрамні церкви та один підземний культовий комплекс відкриті шляхом археологічних розкопок. Історію архітектурно-археологічних досліджень Чернігово-Сіверської землі, що налічує вже майже чотири століття, можна поділити на 4 етапи.
Для першого етапу, який охоплює другу половину XVII - середину XIX ст. характерні, головним чином, описи архітектурних пам'яток, спостереження за випадковими знахідками під час реставраційних та земляних робіт, та перші спроби археологічних розкопок.
Першим історією давньоруських архітектурних пам'яток зацікавився архієпископ Лазар Баранович, стараннями якого починають відбудовуватись та поновлюватись православні святині Чернігова - кафедральний Спаський собор, церкви Єлецького та П'ятницького монастирів, печери Іллінського монастиря.
Перші своєрідні краєзнавчі твори церковних діячів Чернігівської єпархії Іоанікія Галятовського та Дмитра Туптала дають уявлення не лише про історію Чернігівських монастирів, а й про перші археологічні спостереження. Так, І. Галятовський У "Скарбниці" сповіщає про знахідки речей біля Успенської церкви (залишки покрівлі древнього храму, шиферні гробниці, полив'яні плитки підлоги), описує окремі давньоруські фрески.
Гравюра 1678 р. дає уявлення про древній храм Новгород-Сіверського, розібраний наприкінці XVIII ст. Певну інформацію про розташування монументальних пам'яток, що не збереглися, подають плани Чернігова, особливо "Абрис Чернігівський", а О. Шафонський зробив спробу їх описання; (1786 р.).
На початку XIX ст. були проведені перші наукові екскурсії по Чернігівщині К. Бороздіним та Т. Г. Шевченком з метою обміру та замалювання древніх пам'яток. Продовжуючи традиції краєзнавчих творів, М. Маркович, М. Марков та С. Котляров, крім історії та легенд Чернігова, описують давньоруські собори, Монастирі та печери.
До цього періоду відносяться і перші археологічні дослід ження пам'яток Чернігово-Сіверської землі, які розпочалися аматорськими розкопками залишків храму на території древ нього міста Вщижа у 1819 та 1844 рр.
В другому періоді (II половина XIX ст. - 30-ті роки XX ст. продовжуються архітектурні обстеження та обміри пам'яток розпочинаються перші серйозні археологічні дослідження.
Так, у 1878 р. Т. В. Кибальчич та Д. Я. Самоквасов розпочинають археологічні розкопки залишків давньоруської Благовіщенської церкви, які були продовжені у 1909 р. П. С. Кармалієм та М. А. Сахновським. На жаль, дослідники не спромоглися атрибутувати знахідки й допустили помилки у фіксуванні пам'ятки.
Увагу дослідників привертає і найдавніша пам'ятка Древньої Русі - Спаський собор. Архітектор А. М. Павлінов провів перші обміри храму, обстежив його колони, які підтримували бокові хори, описав деталі пилястр хор. Їм же було зроблено припущення про місце знаходження "Красного Терема", яки з'єднував князівський палац з хорами соборута його фор му у вигляді прямокутника. Висловив думку про знаходження під підлогою князівських поховань. І лише з 1923 р. почалось детальне вивчення храму, були проведені археологічні розкопки М. О. Макаренком (1923 р.) І. В. Моргилевським ті П. І. Смолічевим (1924, 1926 рр.). У соборі було закладено і шурфів, встановлено, що підлога храму була вкрита шиферними плитами з мозаїчним малюнком. У 1923 р. була відкриті фреска св. Теклі, зняття якої у 1927 р. провів Д. І. Кіплік. 7 траншеях та розкопах, прокладених на північ і на південь ві собору, було відкрито фундаменти двох невеличких капличок церкви-хрещальнікілька пограбованих поховань та скарб срібних речей давньоруської доби. В цей же час проводяться обміри та розшуки фрескового живопису Успенської церкв Єлецького монастиря І. В. Моргилевським та М. Л. Бойчуко (1924-1925 рр.). Розкопками руїн Вщижської церкви у 1940 розпочинає свої дослідження на території Чернігово-Сіверської землі Б. О. Рибаков. На жаль, репресії 30-х років та Велик Вітчизняна війна на деякий час припиняють археологічні дослідження краю.
Слідуючий, III етап (з 1945 по 70-ті роки XX ст.), пов'язний не лише з роботами по вивченню пам'яток, а й з реставрцією зруйнованих архітектурних споруд. Характерною рисою цього періоду є перші спроби організації комплексних архітетурно-археологічних досліджень.
Зразу після визволення Чернігова видатний архітектор т реставратор давньоруських пам'яток проф. П. Д. Барановський починає боротьбу за збереження перлини XIII ст. - П'ятничної церкви. Вже протягом 1945-1949 рр. їм були виконані обміри пам'ятки, проведено її консервацію та укріплення конструкцій. Після розборки руїн та дослідження пам'ятки М. В. Холостенко у 1953-1959 рр., П. Д. Барановський протягом 1959-1970 рр. здійснив реставрацію П'ятницької церкви, повернувши храму його первісний вигляд.
У 1946-1947 рр. на березі р. Стрижня експедицією під керівництвом Б. О. Рибакова були закінчені розкопки Благовіщенської церкви. У 1956 р. на території князівського двору на Чернігівському дитинці було розкопано чотирьохстовпний трьохапсидний храм, який Б. О. Рибаков ототожнив з Михайлівською церквою XII ст.
З 1947 р. розпочинає архітектурно-археологічні дослідження на Чернігівщині М. В. Холостенко. Протягом 1947-1948 рр. їм були проведені дослідження Борисоглібського собору. З 1949 по 1954 рр. він продовжує вивчення Успенської церкви Єлецького монастиря, які були розпочаті Д. С. Вероцьким у 1947- 1948 рр. У 1954-1956 рр. М. В. Холостенко розпочав дослідження собору Спаського Новгород-Сіверського монастиря, а у 1967 р. повертається до вивчення Спаського собору в Чернігові, де дослідив центральну апсиду храму. Протягом 1947-1951 рр. були проведені обміри та обстеження Ю. С. Асеєвим та Г. М. Логвіним Іллінської церкви, дослідження якої були закінчені М. В. Холостенком у 1952, 1964-1965 рр.
Вивчаючи територію чернігівського Третяка, В. А. Богусевич у 1949 р. біля Катерининської церкви зафіксував залишки невідомого храму XII ст., про що свідчили розвали плінфи та поховання XII-XIII ст. У 1951 р. на Подолі їм відкрито рештки плінфо-випалювальної печі XI ст. У 1953 р., досліджуючи територію Чернігівського єписькопського двору біля Спаського собору, він розкопав рештки кам'яної брами з надбрамною церквою (XIII ст.). На дитинці Путивля у 1959-1960-і рр. він дослідив залишки фундаменту церкви початку XIII ст., а Б. О. Рибаков у 1965 р., вдруге розкривши її залишки, зафіксував стратиграфію та деякі деталі храму. Трубчевський храм І-ї половини XIII ст. у 1971 р. дослідив П. О. Раппопорт.
На кінець 60-х років припадає початок діяльності Чернігівської спелео-археологічної секції, яка проводить археологічні Дослідження печер Іллінського монастиря, подвір'я Єлецького та розкопки на північ від Борисоглібського собору (Кузнецов Г. О., Єдомаха І. І., Карнабід А. А.). У 1970 р. Єдомаха І. І. та Карнабід А. А. закінчують дослідження вівтаря П'ятницької церкви, а у 1972 р. Карнабід А. А. розкопав притвор Спаського собору.
Новий, четвертий етап у історико-археологічному дослідженні Чернігово-Сіверської землі розпочинається з 80-х років, і пов'язаний із загальним розширенням археологічних досліджень на Чернігівщині після створення відділу археології Чернігівського історичного музею, а з 1989 р. - Чернігівського обласного археологічного Центру. В ході цього етапу були відкриті чисельні рештки архітектурних пам'яток Чернігова та Новгорода-Сіверська, дослідження яких проводив В. П. Коваленко.
Так у 1981-1982 рр. експедицією Інституту археології АН СРСР та Чернігівського історичного музею були проведені розкопки собору Спаського монастиря у Новгороді-Сіверсько му, які дали змогу здійснити повну реконструкцію плану храму. (В. ҐІ. Коваленко, П. О. Раппопорт). Дослідженнями 1984 р. на дитинці Новгород-Сіверська було виявлено залишки будівельних матеріалів, які дослідники віднесли до церкви святого Михаїла, але рештки самого храму не виявлені (А. В. Куза) У 1983-1984 рр. на Сіверянській вулиці в Чернігові зафіксовані залишки невеличкої чотирьохстовпної церкви XIII ст., яку відносять до ансамблю Сіверського монастиря (Л. М. Большаков, В. П. Коваленко). З 1984 р. розпочинаються комплекс ні археологічні дослідження на території Валу. Так, між садибами Історичного та Художнього музеїв у 1984 р. був знайде ний великий різьблений білокам'яний фриз, який має схожість з уламками різьбленого каменю з Благовіщенської церкви. Це підтверджує припущення Коваленка В. П. та Раппопорта П. О. про знаходження Михайлівської церкви між цими садибами.
На території нового князівського двору у 1985 р. була розкопана князівська брама (початок XIII ст.), яка мала надбрамну церкву (В. П. Коваленко), про що свідчать залишки фрескового розпису, хрести-енколпіони, свинцеві листи покрівлі, які дали змогу повністю реконструювати систему покрівлі давньо-руських куполів (П. М. Гребінь). У 1986 р. на захід від брами відкрита чотирьохстовпна трьохапсидна церква-усипальниця XI ст. (В. П. Коваленко). У південно-східній частині дитинця (територія Цитаделі) Чернігова були розкопані залишки неві домого одноапсидного безстовпного храму XII ст. (В. П. Коваленко, П. М. Гребінь).
В цей же період продовжуються дослідження Антонієвих печер Троїцько-Іллінського монастиря, де у 1987-1989 рр. Л В. Я. Руденок відкрив невідомий підземний храм XII ст. та ряд інших об'єктів. Необхідно згадати і відкритий Г. О. Кузнєцовим та досліджений О. В. Шекуном на озері Млиновище-комплекс з 5 печей по випалу плінфи XII-XIII ст.
Дослідження останніх років на території Чернігово-Сіверщини дозволили поставити питання про існування ще кількох невідомих поки споруд X-XIII ст. (Михайлівська церква та храм в ур. Церковище біля оз. Млиновище в Чернігові; вірогідно храми на городищах літописних Блистовита, Гомія, Сновська, Глухова).
Все це дозволило В. П. Коваленку та П. О. Раппопорту здійснити спробу періодизації пам'яток давньоруського монументального зодчества Чернігово-Сіверської землі, виділивши & його історії 5 послідовних етапів.