Старый Чернигов - сборник статей

СТРИЖЕНЬ: СТАРОДАВНІ І НОВІ МОСТИ Червоний міст над Стрижнем
     Уся історія Чернігова пов'язана зі Стрижнем. На березі цієї невеличкої річки він народився. Багато століть Стрижень забезпечував мешканців міста якісною питною водою і ставав перешкодою на шляху численних ворогів. Довгий час він був природним кордоном Чернігова зі сходу. Але згодом міська забудова перейшла на лівий берег і річка перетворилася на перешкоду для самих чернігівців. Виникла потреба у мостах, по яким можна було б пересуватися з центральної частини міста на застриження не тільки пішки, а й на возах чи екіпажах. Зараз у Чернігові існує три мости, по яких кожен день пересуваються десятки тисяч людей та велика кількість автотранспорту. А скільки було мостів через Стрижень раніше? Коли побудували перший у місті міст? Про це, та дещо інше ця розповідь.
     У середині 19 століття існувало два мости через Стрижень і обидва перетинали його у межах Чернігова. Один з них, так званий Красний, знаходився неподалік від колишньої заміської садиби чернігівського полковника Павла Леонтійовича Полуботка, в якій у той час розміщувалась духовна семінарія. Другий був розташований під фортечним валом трохи вище по течії від стародавніх Водяних воріт. Саме останній, а не Красний, як інколи стверджують, і був збудований у 1783 році на місті знесеної весняною повінню, за десять років до того, Гноевої греблі з влаштованим на ній архієрейським млином. Ми не маємо зараз точних відомостей про те коли була збудована ця гідротехнічна споруда. Але якщо у грамоті царя Федора Олексійовича, виданій в 1676 році, на володіння нею Іллінському монастирю, гребля зветься "старою", виходить, що спорудили її значно раніше. Про зовнішній вигляд Гноєвої греблі можна судити хоча б в загальних рисах, завдяки старовинним планам Чернігова, а ось описів чи малюнків спорудженого на її місті мосту немає. Відомо лише, що був він дерев'яним і проіснував до 20 століття. За свідченнями старожилів Чернігова, його використовували щоб добратися від Лісковиці, Кавказу та річкової пристані до застриження безпосередньо через луки.
     А зараз повернемося до Красного мосту. Безперечно, що він завжди був самим відомим і важливим з усіх Чернігівських мостів. Але незважаючи на це, конкретна дата його спорудження чомусь не зафіксована у відомих нам писемних джерелах.
     І все ж таки аналізуючи історичні документи, можна спробувати зробити припущення, що до часу цієї події. Вірогідно, сталося це ще за часів гетьмана Лівобережної України Івана Самойловича (1672 - 1787 р.). Відомо, що він наказав розкопати греблю з млином Павла Полуботка, бо та зменшувала кількість води перед вже згаданою нижньою Гноєвою греблею. А саме на місті цієї знищеної Полуботківської греблі, яка, до речі, використовувалась мешканцями міста і для пересування на лівий берег річки, і був збудований Красний міст. Скоріш за все відбулося це невдовзі після зносу означеної греблі, бо після цього необхідність у зручній і безпечній переправі повинна була постати дуже гостро.
     У всякому разі наприкінці 18 століття цей міст вже довгий час існував, бо потребував ремонту. Про це свідчить розпорядження, яке надав чернігівський губернатор у 1786 році міській думі. Треба зазначити, при цьому господар губернії вимагав капітальної перебудови Красного мосту "товстим лісом".
     З документів середини 19 століття видно, що у той час це був найбільший міст у Чернігові, за що його і назвали Красним, тобто красивим. Загальна довжина цієї інженерної споруди складала понад 50 сажнів (близько 100 метрів), а висота була така, що навіть під час великих повеней рух по мосту не припинявся. Але, як виявилось, це було не зручно а ні для возів, а ні для карет, тому у 1900 році, під час чергового ремонту, його понизили на півтора аршина (трохи більше 1 метра), витративши на це 500 карбованців.
     На рубежі дев'ятнадцятого та двадцятого століть Красний міст продовжував залишатися головним транспортним мостом через Стрижень. Тому на ньому був навіть встановлений спеціальний поліцейський піст.
     Довгий час міст був цілком дерев'яним, і ось у 1914 році застарілі конструкції розібрали і замінили на бетонні. У такому стані він проіснував майже півстоліття, доки у 1964 році, у зв'язку з відкриттям у Чернігові тролейбусного руху, його знову не було реконструйовано. При цьому з обох боків існуючої конструкції забили додаткові бетонні палі і добудували тротуари. Після цього Красний міст набув свого сучасного вигляду.
     Вище за течею від Красного мосту, поблизу будівель духовної семінарії (зараз військовий шпиталь), там де у Стрижень упиралася вулиця Богославська (сучасна Полуботківська), на початку 20 століття спорудили ще один міст. 2а місцем свого розташування він отримав назву "Семінарський". Був цей міст дерев'яний і не дуже широкий, зле проіснував у такому вигляді достатньо довго. Тільки у 1963 - 1964 роках його замінили на сучасний залізобетонний.
     Ще одна важлива міська магістраль що здавна зв'язує правобережну частину Чернігова з районами розташованими на лівому березі відома сьогодні під назвою проспект Перемоги. На початку позаминулого століття ця вулиця звалася Срітенською. Зараз вона перетинає Стрижень за допомогою спорудженого у 1963 році широкого залізобетонного мосту, який традиційно зветься "Білий". Перший же деревинний міст побудували на цьому місті ще у 1899 році. Проте на плані Чернігова, що був складений у 1908 році він чомусь не позначений, хоча відома карикатура на нього у місцевому сатиричному журналі за 1907 рік. На ній "Білий міст" зображений у жалюгідному стані. Можливо після втручання преси його розібрали, а відновили вже після складання вищезгаданого плану. До речі, на ньому позначений ще один міст через Стрижень - по вул. Київській, але, нажаль, про його зовнішній вигляд та назву нічого не відомо, як і про інші мости, що безумовно будувалися та руйнувалися у різні часи багатовікової історії нашого міста.