Старый Чернигов - сборник статей

ПЕРШІ ЧЕРНІГІВСЬКІ ІЄРАРХИ
     Більше ніж тисячоліття тому у Чернігові було засновано архієрейську кафедру. З того часу наше місто стало не лише столицею Чернігово-Сіверської землі, а і її духовним центром. Це сприяло його розвитку. Свідоцтвом тому величні храми різних епох, що й сьогодні прикрашають міську панораму.
     Факт створення Чернігівської єпархії тривалий час не висвітлювався у радянській літературі і періодичних виданнях. Публікації минулих століть про це є бібліографічною рідкістю. Розповідь про перших чернігівських ієрархів у деякій мірі заповнює це упущення.
     Ієрархами в християнській Церкві звуться особи з вищого духовенства (патріархи, митрополити, архієпископи, єпископи). Всі вони обираються з чернецького середовища, як правило, призначаються керівниками великих церковних округів і територій (патріархій, митрополій, єпархій).
     У староруські часи вся держава об'єднувалася в єдину митрополію, на чолі якої стояв Київський митрополит. Єпархіям відповідали території крупних князівств. Єпископська влада розповсюджувалася на величезні території, розміри яких перевищували деякі європейські держави.
     Спочатку на Русі було шість єпархій; Київська, Новгородська, Чернігівська, Ростовська, Володимирська, Бєлгородська. Чернігівська була найбільшою. Заснована у 992 році, вона включала землі Чернігівської, Орловської, Курської областей, частину Полтавщини, Харківщини, Тамбовщини, Рязанщини, охоплювала Воронезькі, Тульські, Калузькі території, південь Смоленщини, а також те, що потім відійшло до Москви, Володимира та Могильова.
     У перший період християнизації Русі всі зусилля митрополитів та єпископів були спрямовані на розповсюдження християнського світогляду серед язичників.
     Літописці донесли до нас дуже мало інформації про владик древньої чернігівської Церкви. Перший з них - Неофіт згадується лише у Никонівському літописі у 992 році, де сказано: "То же лета взя Владимир у Патриарха Фотия митрополита Києву Леонта й того же лета постави Леон митрополит Чернигову єпископа Неофіт".
     Звідкіля ж прибув у Чернігів цей церковний діяч?
     З книги архієпископа Чернігівського Філарета (Гумилевського) дізнаємось, що у 988 році Неофіт прийшов на Русь разом з митрополитом Михайлом Болгарином, проповідував Євангеліє у містах, що навколо Києва, потім у 990 році свою діяльність він переносить у Новгород, а у 991 році - у Ростов.
     Проповідницька діяльність перших російських єпископів була важкою і нерідко навіть небезпечною, хрещення частіше відбувалося примусово. У Новгороді збереглася легенда про впровадження християнства єпископом Іоакімом Корсунянином і князівськими воєводами Добринею і Путятою, коли "Путята хрестив мечем, а Добриня вогнем". Саме в це місто незабаром прибув проповідник Неофіт, щоб зміцнити позиції Церкви.
     Скільки тривав чернігівський період діяльності Неофіта, ми не знаємо. Але нема сумніву, що вже при ньому у нашому місті будувалися храми, які, на жаль, не збереглися. Може, археологія розкриє вікові таємниці, і ми більше дізнаємося про діяльність першого чернігівського єпископа.
     Хто очолив чернігівську єпархію після Неофіта? Про єпископа Мартирія відомо лише, що він існував, про Феодула - що брав участь у посвяченні митрополита Іларіона.
     Про єпископа Неофіта Другого інформації значно більше. У 1072 році він разом з київським митрополитом Георгієм і єпископами переяславським, бєлгородським і юр'ївським брав участь у перенесенні мощей святих - князів Бориса та Гліба. Цей ієрарх згадується і як митрополит Чернігівський. Неофіт Другий одержав посох митрополита внаслідок політичних зазіхань князя Святослава. Молодші сини Ярослава Мудрого ні в чому не поступалися старшому братові, київському князю Ізяславу. Бажання мати самостійну церковну організацію підкріплювалось військовою і економічною могутністю князівств. Константинополь був змушений поступитись.
     Лише після 1076 року самостійність чернігівської і переяславської Церков була ліквідована. Як склалася після цього доля Неофіта Другого, невідомо. Але той факт, що наступний відомий нам Чернігівський єпископ Іоанн був призначений тільки в 1087 році, свідчить, що єдиний в історії Чернігівський митрополит пережив усі випробування, що випали на його долю.
     Хронологічно чернігівський період Неофіта багато в чому співпадає з часом князювання Святослава Ярославича, при якому у Чернігові засновується самостійна митрополія. Немає сумніву, що головну роль у цьому процесі відіграв чернігівський владика. При ньому було побудовано Богородицький (нині Троїцько-Іллінський) монастир, інші чернігівські обителі.
     Наступний чернігівський єпископ Іоанн, як вже відзначалося, був посвячений у 1087 році. То була дуже хвороблива людина. Відомо, що він брав участь в освяченні києво-печерської церкви Успіння Богородиці у 1089 році, в перенесенні мощей Феодосія з печери у новий храм. Єпископ Іоанн спочив у 1112 році. І після його смерті чернігівську кафедру зайняв Феоктист.