Старый Чернигов - сборник статей

ЯК ЗУСТРІЧАЛИ МИКОЛУ ІІ 1911 РОКУ В ЧЕРНІГОВІ Ескіз будинку Миколаївського єпархільного братства
     Мешканці кожного провінційного міста чи містечка мріють, щоб до них приїхав президент. Чи хоча б якийсь міністр. І це зовсім не від великої любові до того чи іншого можновладця. Просто всім відомо, якщо спішно фарбують будинки, латають асфальт чи ставлять нові забори, значить до нас їде якась "шишка".
     Замилювати очі високому начальству - це наша традиція. А як відомо, правителі чи навіть суспільний лад змінюються, а традиції залишаються. Щоб ще раз переконатися в цьому, згадаємо про події майже сторічної давнини. Тобто про те, як готувалося чернігівське начальство до приїзду в місто останнього російського імператора Миколи Другого і яка від цього була Чернігову користь.
     Звістка про те, що у вересні 1911 року до Чернігова приїде цар була отримана місцевим керівництвом ще навесні. Одразу ж розпочалася підготовка до цієї знаменної події. Чернігівська губернська та міська влада не хотіла, як то кажуть, "ударить в грязь лицом" і сподівалася заслужити прихильність государя. Не відставало від них і духовне начальство.
     З ініціативи керівника Чернігівської єпархії Преосвященного Василя не вагаючись, одразу ж навесні, на розі вулиць Шосейної (проспект Миру) та Миколаївської, розпочалося будівництво нового триповерхового будинку Миколаївського єпархіального братства, який присвятили імені Імператора Миколи Олександровича. Про це, до речі, сповістили і самого государя, а той зрозуміло дав згоду.
     Будівництво здійснювалось такими швидкими темпами, що 3 вересня за два дні до приїзду царя зовнішні роботи були завершені і з фасадів будівлі зняли риштування, будинок єпархіального братства, споруджений у "неруському" стилі, одразу став прикрасою міста і дуже сподобався Миколі Другому. Ця архітектурна споруда існує і сьогодні. Зараз у ній розміщений Чернігівський обласний філармонійний центр фестивалів та концертних програм.
     Відремонтували до приїзду високого гостя і стародавній Спасо-Преображенський собор, а в його огорожі розбили квітники з зображенням державного гербу та імператорського вензеля. Поновили церкву Бориса та Гліба, куди планувалося завести царя, щоб той зміг оглянути поховальну печеру Святителя Феодосія.
     У садибі чоловічого духовного училища, що знаходилась на вірогідному шляху імператора до Троїцького Іллінського монастиря, була розширена кам'яна огорожа з красивою залізною решіткою. Сам будинок пофарбували у світло-жовтий колір, а біля нього влаштували трикутну клумбу, знову таки з імператорським вензелем. Зробили газон і по колу кургану "Чорна могила". Причепурили і Євецький монстр, а вздовж схилу ори встановили нову огорожу, прикрашену великими та малими прапорцями. Між огорож над вулицею збудували величезну арку з короною у середині, яку теж прикрасили прапорами.
    Микола ІІ У зв'язку з тим, що передбачалося відвідування государем-імператором Троїцького монастиря, була впорядкована уся місцевість біля нього. На початку підйому на Болдину гору встановили арку, яку пишно прикрасили зеленню. Схили гори укріпили дерном і відокремили їх від дороги красивою огорожею. Праворуч від дороги до монастиря, на горі, звели будинок для богомольців, який міг одноразово вмістити 1000 постояльців, витратили на це 4000 карбованців, а ліворуч на високому кургані встановили великий білий хрест. На вершині Болдиної гори створили мальовничий парк, а на випадок, якщо цар побажає підійти до крутого схилу, щоб оглянути краєвид деснянської заплави та Святий гай, збудували кам'яну альтанку з куполоподібною покрівлею та великим двоголовим позолоченим орлом замість хреста. Цю, і сьогодні існуючу, альтанку у народі охрестили царською.
     На всяк випадок була відремонтована Іллінська церква та вхід до Антонієвих печер, а підземні церкви додатково освітлені та підготовлені до урочистого богослужіння.
     У самому Троїцькому монастирі побілили дзвіницю та зробили ремонт у соборі і трапезній Ввіденської церкви. У монастирській ризниці влаштували виставку старожитностей з єпархіального дрєвлєсховища, яка викликала інтерес у місцевих мешканців. Але Микола Другий ні на Болдину гору, ні у Троїцький монастир так і не приїхав.
     Останній Російський імператор відвідав тільки Вал та відобідав у будинку губернатора Маклакова. Але і тут було усе напоготові. Вулиці, якщо на них могла ступити нога помазаника божого, були спішно забруковані. Будинки, повз які міг прослідувати імператор, прикрашали зелені гірлянди, державні прапори та царські вензелі. Повсюду виставлялися бюсти государя. Навіть Десна, по якій Микола Другий приплив у Чернігів на пароплаві "Головачов", була прикрашена плавучими квітниками.
     Потурбувалось місцеве начальство і про прояв гарячої любові народу до свого імператора. З кожного повіту у Чернігів було командировано по 250 благонадійних селян в українському національному вбранні. Осередки "Союзу руського народу", з усієї губернії, направили до губернського центру близько півтори тисячі "потєшних" - учнів, одягнених у військову форму. До речі, парад цих бравих хлопчиків дуже сподобався високому гостю.
     Потім були урочисті богослужіння, відвідання святих мощів, зустріч у домі Дворянських зібрань і безумовно спілкування з народом, якого тільки на соборній площі зібралося близько 10 тисяч.
     Свято вдалося. Цар залишився задоволеним і про це свідчить те, що чернігівського губернатора невдовзі призначили міністром внутрішніх справ.
     Відвідини Чернігова Миколою Другим підштовхнули місцеву владу ще на одну справу. Була видана добре ілюстрована книга під назвою "Картины церковной жизни Черниговской епархии за девять веков ея истории". Фотографічний матеріал цього унікального видання являє собою сьогодні важливе історичне джерело, наукову цінність якого важко переоцінити.