Спрага сонця і - любов

Добавить новость

Суббота, 4 Января 1997 14:45  |  Просмотров: 1074 | Обновлено 16 Июля 2018 14:46

Цей сніговий І холодний січень... Хай і морозить, хай І хурделить, а люди вже, перебувши, переживши найдовші ночі грудня, душею і прагненнями спрямовані на весну, і рік Новий вже почався. І зразу на другий його день — іменини у доброго побратима по перу Григорія Батюка. Та ще й якії ціле півстоліття сипонулось на його поріг. І чекав, звичайно, його, але все одно якось зненацька прийшло воно. Невже як січневий сніг на голову?



А досвіду скільки прибуло за ці роки. Та хочеться повторити словами Є. Плужника "Ах досвіде, розраднику немилий, і запізнілий все ж дочасний ти”.

Чому ж то так? Та пережито ж скільки. А хочеться — у молодість, в дитинство. Тільки ж дитинство було у Гриші не таке вже безхмарне. Рік, як закінчилась Велика Вітчизняна війна. Всюди розруха, неймовірні збитки. Батьки Гри-горія, дід і бабуся, які трудились у колгоспі, весною 1946-го вручну як-не-як разом з односельцями у Куликівці Городнянського району засіяли спільне поле. Вродило.

Але майже все уповноважені забрали в державні засіки. На трудодень тоді давали всього 150-200 грамів зерна. Вся надія була на картоплю. Витягували жили обов'язкові подвірні податки. Грошей не було. Тож зима і весна 1947-го були голодними і холодними.

Дуже важко було Гришиним батькам о тій порі. Самим виживати і рятувати кожного дня свого Гришу. І те далось взнаки.

Григорієві часто самотужки доводилось дбати на прожиток, на хліб насущний. А за плечима була вже восьмирічка у рідній Куликівці і середня школа, точніше, одинадцятирічка в Тупичеві цього ж району, яку закінчив Григорій з золотою медаллю.

І зразу після школи пішов медаліст працювати в редакцію городнямської райгазети "Сільські новини*. Швидко досягав успіхів у фаховому зростанні — літпрацівник, заввідділом, відповідальний секретар. І паралельно навчався на престижному факультеті журналістики Київського державного університету Імені Т.Г.Шевчонка.

Тепер мені хочеться зробити певний відступ, сказати бодай коротеньке слово про людські, моральні цінності ювіляра, про та, як вони могли і можуть прислужитись суспільству. Доля міцно пов'язала Григорія Батюка з комсомолом. Безперечно, на керівні посади у цій організації обирали кращих. Обрали Григорія другим, а невдовзі і першим секретарем Городнянського райкому комсомолу. Молодь добре знала його, ішла за ним і допомагала в усьому. А тим часом така деталь: його на хотіли відпускати з редакції на цю, хай І виборну, посаду. Григорій Батюк, будучи першим секретарем райкому, а потім заворгом обкому та працюючи у виконкомі обласної Ради, фактично не поривав з журналістикою, виступав у пресі, писав аналітичні матеріали, глибоко проникав у суть кожного факту і явища. При тому глибоко поважав думку інших. Якось мені довелось бути на одній звітно-виборній конференції, для якої він писав доповідь. Але вона не вмістилась у, так би мовити, традиційні і усталені 30-40 сторінок, а вийшла за межі сімдесяти. Разом з ним ми доводили цю доповідь до заданого ранжиру. І працювали з ним справді творчо, цінуючи думку один одного. Не ради похвальби скажу, що ту Григоріеву доповідь брали для інших конференцій як зразок.

Додам — у Григорія за сумлінну працю с ряд високих державних нагород. Але про них він розповідає дуже скромно.

Багато літ віддав Григорій Гнатович громадській роботі Але він знову повертається в журналістику. Дев'ять років очолював колектив Чернігівської районки. Нині — відповідальний секретар редакції міоької газети "ЧариІПвоькІ відомості”.

Редагуючи "районку", Григорій Гнатович виявив себе хорошим організатором І сміливим редактором. Було, що інші видайня уникали гострих тем, а Григорій Батюк ішов на ризик, ставив гострі матеріали на сторінках своєї газети. Були зауваження за таку сміливість, були й виклики "на килим* до прискіпливих засновників. Пройшов він і такі стежки-дороги до Істини. І ось уже полудень у Григорія. Роботи багато. Часто до своїх журналістських буднів доточує І оуботу, і наділю. Як кажуть, не рахується з часом. І це заради газети, заради людей, яких він дуже любить. Любить щирі, задушевні розмови про пережите. За його емоційною реакцією на події і факти, настороженістю до того, що відбувається, криється ніжна, романтична і враз* лива душа.

Надворі сніг. А що в душі Григорія? Спрага сонця і — любов. З ювілеєм тебе, Григорію Гнатовичуі

Яків Ковалець, "Чернігівський вісник", № 1 (431) 4 січня 1997 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: