«Із роду одна як перст»

Підтримало пів-Ніжина

78-річна Любов Клименко — у хірургії Ніжинської міської лікарні із зашитим та заклеєним животом. Готується на виписку.


Любов Клименко: «Операція позаду»

Застряло каміння у жовчній протоці. Довелося різати. Можна було дістати без розрізів, спеціальними приладами. Але це — у Києві. На Київ у жінки грошей не було.

Погодилася на операцію відкритим способом (по-простому — розрізання) у Ніжині. Жінку — морально і матеріально — підтримало чи не пів-міста і навколишні села.

— Іван Ткаченко, Галина Манько, Микола Сірик, Олександра Москотіна, Галина Пархоменко, Галина Бутенко, Марія Самойленко, Олена Кузьменко, Любов Бочковська, Лідія Доробляй, Валентина Ясинська, Катерина Бондаренко, Ніна Тищенко, Тетяна Мишкова, — перераховує. — І найрідніші помагали — донька Зоя, внучка Юля, зять Андрій Зеленський, сусіди по квартирі та по дачі.

Чоловіка нема. Сина 15 років як нема.

— У 19 одружилася. У 47 розлучилася. Лишилася з двома дітьми. Заміж більше не вийшла. Кому мої діти були треба? Син і донька. Я нужна була, але не діти.

Згадує своє дитинство:

— Із 7 років без батька. Було 5 дітей. Брати-сестри повмирали. Із роду лишилася одна як перст.

Родиною стали колеги. Любов Іванівна працювала кастеляншею і касиром у дитсадку в Ніжині.

— На 70-річчя вітали, — згадує. — На 75-річчя також. Вінок з грошей подарували. Квіти зроблені із пробок (для винних пляшок) та купюр. Гроші не сувенірні, справжні. Три купюри по сотні, а то по півсотні. Шістсот гривень було. Кажуть, щоб до 80-річчя дожила і зміцніла, ще вітатимуть.

Терешкова допомагала

Любов Клименко усього в житті, каже, добивалася сама. І весь час люди їй помагали.

Сама у молодості їздила у Москву до Терешкової та Пухової квартиру вибивати. 18 років стояла у черзі на житло. (81-річна Валентина Терешкова — перша у світі жінка-космонавт. Вона, а потім Зоя Пухова (померла у 1991 році) очолювали Комітет радянських жінок).

— Терешкова чаєм пригощала?

— Ні. Запам’ятався красивий великий круглий стіл. Люди сиділи. Усіх по черзі слухала. Приємна гарна жінка.

— Допомогли у Москві з квартирою?

— Допомогли. Отримала в Ніжині. А в Ічні хата була.

Сама 16-річною, коли з мамою жила в Ічні і працювала свинаркою, їздила у Шую, за Москву, по будматеріали.

— У Шуї був завод фінських будиночків (будинки зі збірних панелей). А у нас в Ічні хата розвалювалася, виїхала на дорогу.

Мати наказала у Москві нікого нічого не питати, ні з ким не говорити. З поїзда на Київському вокзалі вийшла, у метро зайшла. Куди далі, не знаю.

«Девочка, куди тобі треба? — люди питають. — Ти вже дві години на ескалаторі катаєшся». «На Курський вокзал», — кажу.

Приїхала у Шую. А там якраз із Ряшок Прилуцького району прибули по фінські домики. Я купила 2000 дранки (тоненькі вузенькі дощечки для оббивання стін та стелі під штукатурку), 4 мішки цементу. Прилучани допомогли мені, спасибі їм, усе доставити додому.

— На людей часто кажуть: і байдужі, і недобрі, і жадібні — одне слово, не такі. А ви тільки дякуєте людям. Чим їх приваблюєте?

— Сама не з’їм, поділюся, — простягає цукерки з тумбочки. — Нема для мене ні багатих, ні бідних, ні розумних, ні дурних, ні дужих, ні слабих. Я з усіма однакова.

  • Вірний приятель — то найбільший скарб.

Можна різати, а можна тільки колоти



— Пацієнтка у Київ не захотіла їхати на операцію, — говорить хірург Ніжинської міської лікарні, кандидат медичних наук 43-річний Олег Бойко. — Довелося тут робити. Розрізати живіт, видаляти каміння з протоки, а потім жовчний міхур діставати з камінням.

Ось печінка, це жовчний міхур, — показує на малюнку. — Камінець із жовчного міхура вискочив і застряв. Печінка постійно виробляє жовч, але вона не може йти, бо тут застряв камінець — він не пропускає.



Є різні способи хірургічного лікування. Є старий спосіб, як зробили ми. О новий, сучасний. Ендоскопом (трубка з оптичним приладом) зайти у дванадцятипалу кишку, потім зробити невеличкий розріз і спеціальними інструментом витягти каміння, що у протоці. А потім здійснити лапароскопічне видалення міхура з камінням. Це менш травматична операція. Живіт не розрізають, а роблять проколи для введення пристроїв.

Для такого видалення каміння потрібен апарат дуоденоскоп (різновид ендоскопа). Зі спеціальним набором інструментів, рентгенівською установкою. Бо за допомогою рентгена ми контролюємо, чи дістали камені, чи всі. Я у Києві навчався в аспірантурі, там дуоденоскоп освоїв. Але в нас у лікарні його нема. Хворих, яким показане видалення каміння з протоки дуоденоскопом, ми на Київ відправляємо. В інститут Шалімова (Національний інститут хірургії та трансплантологіі).
  • У Чернігові подібні операції робить лікар обласного онкодиспансеру Олег Косачевич. Проте апаратура в онщдиспансері, порівняно з Інститутом Шалімова, застаріла. Сучасний дуоденоскоп придбала Чернігівська міська лікарня №2. Ще вивчають.

Камінців – більше, апендицитів – менше

— Чому каміння в одних розсипається, в інших — справді як камінь?

— Каміння різної природи, — пояснює Олег Бойко. — Якщо більше елементів твердих, соляних, то міцніші. Якщо більше жовчного пігменту — крихкі.

— Чому заводяться?


— Багато теорій. Основна — це застій жовчі і приєднана інфекція. До інфекції хтось менш схильний, хтось більш. Через що жовч застоюється? Вроджена аномалія, зайва вага, неправильні харчування, положення тіла. Плюс обмін речовин дає запуск хворобі. Підвищена густина жовчі — вона від природи, за рахунок обміну речовин.

— Хвороби жовчовивідних шляхів. Вони справді стали дуже поширені чи просто стало більше лапароскопів, люди більше обстежуються?

— Ні, не в обстеженні справа. Це справді нині одні з найпоширеніших хвороб.

— Не те їмо?

— Харчування дуже впливає. А ще — малорухливість. Наприклад, Ніжин. Раніше 2 тисячі було за кермом, зараз — 20 тисяч. Де малорухливість, там кров повільніше рухається, там і жовч повільніша. Зате у минулому столітті апендицитів було більше. Причина зменшення апендицитів, можливо, теж у їжі.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №10 (1661), 8 березня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Любов Клименко, операція, людські долі, жовчний міхур, каміння, «Вісник Ч», Тамара Кравченко

Добавить в: