Микола Муравейник гне цвяхи та арматуру, як лозове пруття

Четверг, 23 Февраля 2017 13:22 | Просмотров: 7026

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=756731594477710&id=578928492258022

Але робить це не задля того, аби просто похвалитися силою молодечою. Микола Сергійович каже, що недаремно у народі про сильного, дужого чоловіка мовлять – жилавий. Тобто ця людина не накачує м’язів для краси, користуючись при цьому різними спеціальними препаратами та домішками, а тренує насамперед сухожилля.

Для того, щоби ті тренування були грамотними й давали максимальну користь, Микола Муравейник створив спеціальний тренажер і назвав його «Сухожил», а також розробив спеціальні комплекси вправ.

І тепер на цьому тренажері оздоровлюються і воїни АТО після поранень, і спортсмени після травм, і звичайні люди, котрі хочуть бути здоровими та міцними.
А сам винахідник говорить, що його тренажер і вправи на ньому «стоять на трьох китах» – це оздоровлення; сила, помножена на міцну й разом із тим струнку статуру; а ще відновлення організму після травм та хвороб.

Усе це підтверджує відому істину про безмежжя людських можливостей. Треба лише сила духу, терпіння і бажання.

На моїх очах Микола Сергійович бере два товсті цвяхи і, не занадто напружуючись, згинає їх, потім з’єднує між собою. Виходить справжнісіньке металеве серце. Чим тобі не «валентинка»? А поряд – рукотворне грошове дерево, «яйце Фаберже» з металевих ложок, 65 цвяхів, «зв’язаних» між собою...

– Це вже постфактум, як то кажуть, – розповідає Микола Сергійович. – А посприяли цьому мій тренажер і моя методика. У поєднанні вони творять чудеса.

Тренажер виглядає, на перший погляд, просто. Це два великі дерев’яні бруси, з’єднані між собою та прикріплені до стіни. У брусах просвердлено паралельні круглі отвори, у них вставлено палиці. Стискаєш їх на різному рівні обома руками – і розумієш, що напружуються м’язи й сухожилля – на руках, на спині, на попереку і навіть на ногах. Дивовижне відчуття... Здається, працює все – з голови до п’ят.

– За освітою я – історик, – продовжує розповідь Микола Муравейник. – Але довгий час керував проектною фірмою, а «залізо» існувало як хобі. Сьогодні ж це робота, котру я люблю. Як я все покинув і почав нове життя? Коли мені «стукнуло» 50, я вирішив довести, що цей вік нічого особливого не значить… Мені нині ще 54. Зважаючи на те, чого я досяг, дозволю собі прислівник «ще». Коли я розробив тренажер, то найперше випробував його на собі. І, знаєте, кардинально змінився. Загалом, людина має змінюватися, шукати щось нове у житті, вчитися, розвиватися і рухатися вперед. Я першим почав зав’язувати цвяхи за цією методикою. Маю сказати, що у 20 чи 30 років таку розробку не створиш. Для цього треба прожити принаймні піввіку. Я зробив висновки, що людина може допомогти сама собі в багатьох випадках.

До речі, гімнастику на тренажері «Сухожил» називають «гімнастикою для лінивих». Микола Муравейник, винайшовши тренажер, отримав на нього патент в Україні 2012 року. А через рік – у Євросоюзі. У залі 2 тренажери. Займатися на них треба тричі на тиждень по 15 хвилин на день. Такі ж тренажери – і в реабілітаційному центрі для воїнів АТО «Ресурс». Там є спеціалісти, котрі пройшли навчання у Миколи Сергійовича.

Розробник подав свою роботу до Державного науково-випробувального центру Збройних сил України. Фахівці-випробувачі центру дійшли висновку: тренажер «Сухожил» доцільно залучити до системи фізичної підготовки військовослужбовців усіх родів військ Збройних сил України. Особливо в підрозділах спеціального призначення. Всю необхідну документацію подали до управління фізичної підготовки Збройних сил України.

Я теж вирішила спробувати, що ж то за «Сухожил» такий. Микола Сергійович почав із простого:
– Стискуйте ці палиці руками. Відчуваєте, що працює? Плече, лікоть, грудні м’язи, спина, чи не так? Тобто – вся система. До суглобів – ощадливе ставлення. І це – коли стискаєте палиці на рівні рук. А вище піднятися – то ще серйозніше.

Робите різні вправи – і ми запускаємо всю систему сухожиль. Ось, наприклад, талановитому футболістові була потрібна операція на коліні, там виявилася проблема у меніску. Хлопець займався кілька місяців. Операція тепер не потрібна. Футболіст нині вже грає в команді.
Моя методика дозволяє запустити всю систему сухожиль, яка є у кожного. Вся сила тут. І система зміцнює тіло й суглоби. І це не накачані м’язи. Це сухожильна сила. Я не ходжу до спортивної зали. І не завжди міг ось так зав’язувати цвяхи. Це можна робити, до речі, через 2 місяці тренувань.

– І скільки цвяхів ви за весь час зав’язали?
– Понад 100 кілограмів. І арматуру, і сковорідки. Ось робот із арматури. Гарна скульптурка? І коли зав’язуєш такий метал, усе тіло працює. Отож це не просто сила в руках. Коли у молодого хлопця-спортсмена «випадає коліно» – на це тяжко дивитися. І два з половиною місяці тренувань на тренажері не минули марно. Уже 3 роки все гаразд. За рахунок тренувань сухожиль. Вони стають міцними й добре помітними. Коли ти вже натренований, можна робити перерву.
Варто сказати, що Микола Муравейник як постфактум свого винаходу має три наукові дослідження, наукову роботу, вони надруковані у виданнях Національного педуніверситету імені Драгоманова у Києві та нашого педуніверситету.

– Миколо Сергійовичу, а як ваш тренажер «вийшов у люди»?
– Я справді спочатку все для себе зробив. Тренувався, гнув залізо, навіть ось свердла. Потім мої друзі, знайомі це побачили. Зацікавилися. Почали тренуватися. І отримали такий самий результат. Мій дорослий син Андрій гне цвяхи теж. Тепер це і моя робота, і заробіток, і допомога людям.

– А як про нього дізналися атовці?
– Знайомі, котрі прийшли з ротації зі своїми проблемами, почали тренуватися. І відчули не тільки силу в руках і тілі, а й підвищення рівня психофізики, свого психологічного статусу. Волонтери та поранені атошники, яким треба було пройти реабілітацію після лікування, тепер довіряють себе «Сухожилу». Для прикладу, учасник АТО Костянтин Давиденко отримав поранення в Луганській області, куля влучила в шию. Були проблеми з диском, та ще хребтова грижа. Костянтин почав займатися на тренажері, і результат не забарився.

Люди до мене приходять із різними проблемами. Їх, наприклад, мучать хребтові грижі. Тренування багато в чому допомагають. А люди отримують упевненість у собі. Самооцінка, коли зав’язуєш цвяха, зростає. Ми не лікуємо, ми зміцнюємо здоров’я від гомілковостопного суглоба до голови. І допомагаємо позбавитися від задавнених проблем. У мене є сторінка на Ютубі. Ось бачите відео? У цього хлопця були дві спинні грижі. Він не міг піднімати більше 8 кілограмів. А ось тут – близько 80 кілограмів у його руках. І він із цим упорується. І гне метал. Що й без грижі не кожен зробить. Гнеш – і працює вся система: кулак, передпліччя, біцепс, плечовий, грудний відділи, спина, боковий, живіт, поперек, нога – я навчаю зібрати все докупи й отримати таку силу.

Ось хлопець вагою 64 кілограми. Прут більший за нього. А він його спокійно згинає. І це тоді, як у нього була розірваною зв’язка ключиці. Юнака клали на операцію, аби поставити пластину. Та все вийшло й без того. І вкотре повторюся: справа не у м’язах. А в системі сухожиль. Тому тренажер «Сухожил» ставить на ноги атошників. Але ця справа добровільна, коли людина сама хоче щось змінити. Бо потрібні силові вправи, оздоровчі й реабілітація. Аби зігнути цвях – треба докласти силу у 50 кілограмів.

А ось цей чоловік у 60 років уперше побачив, що у нього є біцепс, трицепс…

Це, що ми робимо, закладене у нас від природи. У спортсменів результати зростають майже на 100 відсотків. Для профілактики тренування теж корисне. Багатьох проблем відтак просто не виникне.
У мене, наголошу, немає поняття – лікувати. Хоча на першому місці у людини мусить бути – здоров’я. Треба не лінуватися, а намагатися протистояти і рухатися вперед. А 15 хвилин занять – це нормально для нашого стрімкого часу. Тим більше – все ми робимо для себе, аби змінитися, почуватися краще й позбутися багатьох проблем. Це вражає, бо коли у мене запитують, де ваші лещата, пасатижі, я показую свої руки.

Людмила Пархоменко, гатета «Деснянська Правда». Фото Віктора Кошмала