Мобильная версия сайтаВеселі люди
Попри те, що Чернігівщина - найбільш вимираючий регіон в Україні, веселитися в нашій області вміють. Одних тільки сіл з назвою Веселе на Чернігівщині щонайменше чотири. Було й п’ять. Але в селі Новгород-Сіверського району років десять тому веселитися стало зовсім нікому і населений пункт був ліквідований.
Інші чотири Веселих - у Бахмацькому, Куликівському, Менському і Носівському районах. Вони також намагаються «не відставати» від свого північного тезки -в жодному з них населення вже далеко менше сотні. Та й наявне меншає з роками. Найвеселішим на Чернігівщині, мабуть, є Бахмацький район, оскільки там весело співіснують село й селище з назвою Веселе.
- Усі ми тут веселі, - говорять мешканці села Веселе Носівського району, - шкода тільки, що старі вже.
Населений пункт на цьому місті було утворено у 1927 році вихідцями з селища Лосинівка Ніжинського району, що за 8 км від нинішнього села Веселе. Заселялися прямо посеред поля, облаштовувалися та організовували колгосп. «Дарма, що у полі робили, а весело було», - переказують старожили слова своїх батьків.
Утворене колективне господарство назвали іменем одного з головних вояків тодішньої держави - Ворошилова. Таку ж назву став носити й населений пункт.
- Село наше було механізованим, - говорить пан Лесенко, володар медалей та багатьох грамот за віддану працю на благо рідного колгоспу. - Усі мужики або трактористами працювали, або водіями. Я сам все трудове життя за кермом тракторів провів, до того ж виключно великих: спочатку ДТ-54, потім Т-150, а закінчував на К-700.
Питущих (запевняють веселі пенсіонери) у них не було. Не те, щоб зовсім не пили, бо це у нашій країні вважається ознакою хворобливості. А, так би мовити, «в міру». «Як не є, а випивши - легше», - говорять у селі ті, хто шукає легшого життя.
- На всі свята у нас були грандіозні гулянки, - згадують селяни. - Керівництво колгоспу завжди нагороджувало передових колгоспників та давало порося. Ми ставили величезні столи і всю ніч було весело.
Десь наприкінці 50-х років географічні назви, що носили ім’я червоного командира, стали перейменовувати.
Настала черга й села Ворошилове. Адже тоді товариш Ворошилов впав у немилість за участь в антипартійній групі,
що буцімто мала на меті усунення з посади Микити Хрущова.
- Приїздить якось до нас тодішня голова сільської ради Ганна Петрівна Красильникова, - продовжує пан Лесенко, - та й говорить: «Як би село ваше назвати?». А Олексій Петрик, такий веселун був, візьми та й скажи: «Веселим назвіть». З тих пір ми й живемо у селі Веселе.
На сьогодні у селі Веселому залишилось всього 18 жилих дворів, і воно продовжує вимирати. Незважаючи на те, що й дорога до села добра, і з проїздом - жодних проблем.
- Тричі на день тут проходить маршрутка «Київ - Лосинівка», - інформують селяни. - Завжди вчасно і водії такі хороші: і біля двора зупинять, і передачу ними можна передати. Проїзд до Києва коштує 40 гривень.
Деякі городяни усвідомили переваги Веселого й інколи купують сільські хати та переїздять у село - хто на весняно-осінній період, а хто і на постійне місце проживання - на пенсію. Останнього разу 22 тисячі гривень за сільську хату виклали.
- Всім ми задоволені і все у нас є, - кажуть селяни, - і дорога, і світло, і хліб, і газ. Нема на що, окрім старості, жалітися. «Швидка допомога» також у разі необхідності швидко з Рівчака приїжджає та надає необхідно допомогу. Особлива подякам лікарям Бондаренкам.
Село Веселе відноситься до Рівчак-Степанівської сільської ради, центром якої є село Рівчак-Степанівка. Воно у 1931 році було утворене шляхом об’єднання сіл Рівчак та Степанівка.
Газ у Веселе (природний, а не «звеселяючий») провели у 2006 році і обійшовся кожному двору в 12 тисяч тодішніх гривень. Однак для цього довелося попоїздити.
- Газ провели до Рівчака, а про нас ніби й забули, - згадують веселі селяни. - Доводилося неодноразово їздити до райвиконкому й вибивати. Але коли все ж таки провели, таке свято організували: навіть з Носівського будинку культури артисти приїздили.
Найвеселішим із селян, на думку місцевих жителів, є Дмитро Якович Андрієць, що своїми розповідями та вчинками не дає односельцям сумувати.
- Ну, дівчата, ну заспівайте, - сміючись, домагається від бабусь співу Дмитро Якович - ровесник Великої Перемоги.
- Ти випив, сам нам і співай, - знаходять аргумент похилого віку веселі пані.
Дмитро Якович, як і всі чоловіки Веселого, також все трудове життя провів за кермом. Проте не у місцевому колгоспі, а у Ніжинському АТП. Сорок років возив людей не тільки на приміських маршрутах, а навіть на таких, як «Полтава - Київ».
Сестра Дмитра Яковича разом з родиною «по штундистській лінії» переїхала на постійне місце проживання до Америки.
- Чому я не переїхав? У Бога для цього треба вірити, а інакше не беруть, - зазначає Дмитро Якович.
Найвідомішим з веселих, на думку селян, є Микола Михайлович Андрієць - генерал міліції у відставці. Він не тільки досяг професійних вершин, але й на пенсії винайшов спосіб себе реалізувати. Місцеві жителі говорять, що він почав займатися бізнесом, що звично для генералів міліції, і не тільки у відставці. Незвичність бізнесу пана Андрійця полягає у тому, що у Веселому, рік у рік вдосконалюючи фунт, він особисто вирощує гриби. Не галюциногенні, що вживають найбільш «веселі» молодики задля ще більшої веселості, а їстівні (шампіньйони, вішанки тощо). Реалізує їх великими партіями у магазини.
* * *
В Україні існує понад 70 сіл, що мають назву «Веселе». Лідирує Донеччина, де таких населених пунктів 11. На Харківщині - 10, а на Дніпропетровщині - 9.
Семен Сокира, тижневик «Чернігівщина» №40 (492), 2 жовтня 2014 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Экспорт новостей
