Ніжинське "Сяйво" - на увесь світ

Добавить новость

Понедельник, 25 Ноября 2013 14:34  |  Просмотров: 1722

Україна - співоча нація, і споконвіку наша країна славилася гуртовою та хоровою піснею. Це наша історія, наша прадідівська спадщина.

Хорова пісня - це серце і душа народу. На Чернігівщині багато творчих колективів, які доносять глядачеві високе пісенне мистецтво. Яскравим прикладом тому - дитячий зразковий хор «Сяйво» Ніжинської музичної школи. Він - єдиний в Україні - володіє релятивною системою Карла Орфа і Золтана Кодаї.

Отже, розмова з художнім керівником колективу, заслуженим працівником культури України Сергієм Голубом.


- Сергію Олександровичу, ви вже більше трьох десятиліть керуєте «Сяйвом». Як вдається стільки років, як кажуть, «тримати марку»? Адже про ваш колектив знають не лише в Україні, а далеко поза її межами.

В Інтернеті я читав численні відгуки. Метри хорового співу називають ваш колектив «номер один в Україні».

- Доводиться багато працювати, вишукувати нові методи роботи. Бо аж надто насичена на сьогодні гармонія дитячих хорових партитур дисонуючими акордами, які треба вміти співати, мати певний досвід. Тому і згадав методику Орфа і Кодаї - релятивну систему. Я не просто звернувся до неї - мав удосконалити. І вже двічі на Міжнародному конкурсі з «Артеку» проводив майстер-клас саме з релятивної системи.

- Кількома словами - в чому її особливість?

- Це - ручні знаки, на засвоєння яких потрібен час. А вже потім вибудовуємо дуже складні дисонуючі акорди.

- Чому своє життя пов’язали саме із хоровим співом? Певне, з дитинства любили співати?

- Я родом із Сумщини, жив на хуторі. Грав на гармошці, до речі, навчився грати,
мабуть, раніше, ніж ходити. Бо в мене батько грав. У 4 класі він купив мені хроматичну гармошку - тульську, а вже у 7 класі - баян. Після школи закінчив Ніжинське училище культури, музичний факультет Ніжинського педагогічного інституту. Отримав направлення на роботу до 10-ї школи Ніжина. У мене там було два хорових колективи - піонерський і старшокласників. Тоді всі школи мали хори. Потім був студентський хор народної пісні, з яким пропрацював 19 років... Словом, хоровий спів - це моє життя.

- «Сяйво» - це суто дівочий хор?

- Раніше в ньому співали і хлопчики. Але років із чотири у моєму колективі - тільки дівчата... Розумієте, у хлопчиків з 13-14 років починаються голосові мутації - голос змінюється.

Щоправда, іноді беру солістів, якщо для виконання твору потрібен чоловічий голос.

- У репертуарі хору твори Баха, Моцарта, Вівальді, Россіні, Бортнянського, Лисенка та багатьох інших видатних композиторів. «Сяйво» виконує їх мовою оригіналу. А це - українська, білоруська, російська, німецька, італійська...

- А ще - іспанська. І не тільки... В кожній партії - різні ритми, різні слова.

- Діти розуміють, про що співають?

- У Ніжинському університеті є факультет іноземних мов. І є викладачі, які з радістю нам допомагають. До речі, минулого року у Великобританії на конкурсі Євро-радіо «Нехай люди співають» ми дійшли до півфіналу у записах на дисках. Твори виконувалися лише мовою оригіналу - англійською.

- Окрім класичних та народних пісень, у репертуарі «Сяйва» помітне місце відведено церковним.

- Так, в його репертуарі чимало духовної музики. Ми багато співаємо у церквах, зокрема, у Кафедральному соборі Всіх Святих, де працюю регентом. Я туди почав залучати дітей з колядками, щедрівками, а потім - і на інші твори літургії.

- Звідки назва - «Сяйво»?

- Було це у 1999 році, коли вперше приїхали на Міжнародний фестиваль «Співає Київщина». Всі колективи-учасники мали свої наймення - «Жайвір», «Сонечко», «Соловейко» тощо. А ми - просто хоровий колектив, без назви. От я і вирішив якось його назвати. І, зрештою, осяйнуло - «Сяйво». Коротко, влучно, яскраво.

- Ніжинські хористи неодноразово виступали в найпрестижніших залах країни: Національний будинок камерної музики, Національна філармонії України, республіканський палац дітей та юнацтва... І у Володимирському соборі співали. Чи, бува, не піддатливі ваші хористки зірковій хворобі?

- Не знаю про таку.

- Скільки ж ви вибороли перемог, і які запам’яталися найбільше?

- Нещодавно ми повернулися з Київської області, де на конкурсі-фестивалі «Вишгородська Покрова» посіли перше місце. Хоча у категорії «академічні хори» було 11 колективів, і, переважно, дорослих. Втім, журі найвище цінило саме нас.

Усіх же перемог - не пригадати. Надто їх багато. До речі, на престижних конкурсах ми ще жодного разу не були другими чи третіми - 12 перемог міжнародного рівня і 5 - на всеукраїнських конкурсах.


Павло Солодовник, "Чернігівщина" №47 (447) від 21 листопада 2013

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: