40 років - з дня відкриття школи - Наталія Александровна працює її директором
Наталія Александрова 45 років пропрацювала на одній посаді - директора школи в селі Радянська Слобода. Про таких кажуть - педагог від Бога. Чого тільки не доводилося переживати цій жінці, але вона завжди знаходила вихід з будь-якої ситуації. І тепер життєвим кредо є слова: «Для своєї школи і учнів я зроблю все!»
Школі в селі Радянська Слобода, що в Чернігівському районі, нещодавно виповнилося 45 років. Тобто, директором Наталія Іванівна працює тут з дня відкриття закладу.
Без неї, власне, і цієї школи могло не бути.
В 1968 Наталії Іванівні запропонували стати директором школи-«чотирирічки» у Радянській Слободі.
Вона з дитинства мріяла бути учителем, після закінчення школи приїхала в Ніжин вступати до педагогічного університету, але... одразу не склалося.
«Тоді я написала всі іспити на «відмінно», а лише один - англійську мову - на четвірку, - згадує Наталія Іванівна.
- Саме через цю четвірку і не вступила. Додому повертатися було соромно, тож поїхала до Києва, де брат працював на будівництві. Попросилася, щоб він і мене влаштував. Півроку пропрацювала я малярем-штукатуром. Навіть четвертий розряд маю. Це був перший запис у моїй трудовій книжці. Та мама, коли дізналася, приїхала і забрала мене. Влаштувала працювати піонер-вожатою в дитячий табір».
Але мрія бути вчителем не покидала пані Наталію, тому вже наступного року вона ще раз спробувала і таки вступила на заочне відділення до Ніжинського педінституту на фізико-математичний факультет.
Під час навчання Наталія Александрова працювала вчителем математики у селах, яких нині вже немає: Кулінів, Сорокашитчів, Сивки. Пізніше ці населені пункти спіткала доля сотень інших українських сіл - над місцем, де колись квітнули сади і жили люди, тепер перекочуються хвилі київського «моря».
Потім вона три роки працювала на т. зв. «комсомольській» роботі в Носівському районі, там вийшла заміж і народила сина. Її чоловік, Микола Андрійович, родом з Чернігівського району, тому, коли йому запропонували роботу в Чернігові, молоде подружжя вирішило переїхати до обласного центу.
«Коли мене призначили директором школи, мені виповнилося лише 25 років, - згадує Наталія Александрова. -Я приїхала у Радянську Слободу і... злякалася, побачивши «школу» - тобто, голі стіни і покрівля. Не було ані підлоги, ні стелі. Був червень, а мені поставили завдання підготували школу до 1 вересня.
Куди тільки я не зверталася, щоб дали матеріали для будівництва, - ніхто не міг допомогти, а в управлінні освіти сказали, що, «якби мали, то давно б все зробили». Тоді я поїхала на завод «Муздеталь» - там іноді можна було виписати деякі матеріали. Їздила до директора упродовж трьох днів, а на четвертий все ж таки він мене прийняв і дав усе необхідне. Ми добудували школу і 1 вересня, як заплановано, прийняли перших учнів. Це був для мене незабутній досвід».
Робочі будні
Перший педагогічний колектив складався з чотирьох вчителів-класоводів (тепер це зветься «класний керівник»),
«Я була і класоводом і директором, - розповідає Наталія Іванівна. - Того року в «перший-четвертий» клас ми набрали 95 учнів, що на той час було дуже багато як для сільської місцевості. А через деякий час школу почали розбудовувати - і вона стала «восьмирічкою».
Сьогодні тут працює 27 учителів і навчається 98 учнів з сіл Павлівка та Радянська Слобода.
Літопис школи
Надія Іванівна з першого дня роботи почала писати «літопис» школи, де фіксувала всі події, які відбувалися, а ще зберегла фотографії всіх випусків.
Так склалося, що всі роки на посаді директора Наталія Александрова відбудовувала школу. Всі приміщення, які знаходяться на шкільному подвір’ї разом з двома навчальними корпусами і їдальнею, були збудовані упродовж 45 років. ЇЇ робочий день починався о п’ятій ранку і закінчувався о десятій вечора.
Наталія Іванівна пишається не тільки учнями, а й педколективом. Як вона сама каже: «Вчителі у мене кращі з кращих». Половина тутешніх педагогів - випускники Радянськослобідської школи, які з червоним дипломом закінчили педуніверситети.
До речі, дочка Наталії Іванівни пішла шляхом матері, обравши професію вчителя. Зараз вона в цій же школі викладає англійську мову. «Я з першого разу не вступила до педагогічного університету через англійську мову, тому порадила доньці вступати на факультет англійської мови», - говорить пані Наталія.
Директор, що торгує на базарі
«Ми з чоловіком живемо в Чернігові. В Радянській Слободі мені виділили город (тридцять соток), - розповідає Наталія Іванівна. - Кожного року я саджала і обробляла його. Молода була, справлялася і втоми не відчувала. Чоловік допомагав, а потім стали допомагати діти.
Сама я ніколи не купувала овочі і фрукти на базарі. Вирощували їх не тільки для себе, а й на продаж. Те ж саме - і з квітами. Спочатку саджала айстри, потім возила їх продавати в Москву. Це було у 80-х роках, а потім, коли Радянський Союз розпався, почала в Київ возити. Після квітів торгувала картоплею, капустою, помідорами, словом, овочами. Частенько у вихідні торгувала на базарі «Нива» в Чернігові, в мене там і місце своє було.
Звичайно, не всі розуміли, чому це директор школи на базарі сидить. Та я на це ніколи не звертала уваги - доки були сили, то кожні вихідні їздила.
Одна жінка якось йде по базару, бачить мене і запитує: «А це не вас учора показували по телевізору». Кажу: «Мене». «І це ви, директор школи, торгуєте капустою?!» На що я відповіла, що торгую капустою своєю, а не краденою.
Районне керівництво дивилося на мою торгівлю з невдоволенням, особливо при радянській владі. Мене іноді навіть обходили стороною колеги, коли зустрічалися на зборах директорів. Та потім усі звикли»...
...Ось така вона, директор Радянськослобідської школи. Наприкінці розмови пані Наталія розповіла, що вже цього літа йде на пенсію. На своє місце підібрала хорошу людину, але імені поки що не називає. Щоправда, сподівається, - новий директор буде продовжувати її справу.
Марія Савіна, газета "Чернігівщина" №25 (405) від 20 червня 2013
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.