Кращий бітбоксер України Артем Назаренко: «Дуже хочу стати чемпіоном Європи»
Nobody
– Бітбокс для молоді – це музика, для більш старших – скоріше за все, щось незрозуміле, а для мене – стиль життя.
– Коли ти захопився бітбоксом?
– Я усе життя займаюся музикою, закінчив музичну школу, грав на бандурі в ансамблі бандуристів «Соколики», також на барабанах граю. А три роки тому я вперше побачив відеокліп із бітбоксерами – мені дуже сподобалося, і я почав цьому вчитися.
– Чи кожен може стати бітбоксером?
– Гадаю, що кожен, але для цього потрібно багато терпіння.
– Тож скільки годин на день треба тренуватися, щоб досягнути успіху?
– Коли тільки починав, то тренувався по 8 годин на день, а тепер – по 4 і 6. На мою думку, потрібно десь років 15, щоб досягти висот у цій справі. А я поки що тренуюся тільки три.
– Та все одно за цей час ти встиг стати чемпіоном України з бітбоксу!
– Чемпіоном України я то став, але дуже б хотілося стати чемпіоном Європи.
– В Україні слабка конкуренція?
– Аж ніяк! На чемпіонаті було 60 людей із усієї України, до речі, з Чернігова подали заявку п’ятеро бітбоксерів. Зрештою, до фіналу потрапило 16 найсильніших, зокрема, і я. Визначали кращих професійні судді – чемпіон світу з бітбоксу болгарин Скілер, а також чемпіони України та Росії. Організувала цей захід Всеукраїнська спільнота бітбоксерів. Як переможець я отримав різні призи, зокрема, спеціальний мікрофон для бітбоксу. Через два роки я буду представляти Україну на чемпонаті світу в Берліні. Такі чемпіонати проводять раз на 3 роки. А свій титул чемпіона України я відстоюватиму наступного року.
– Чи багато у нас, на Чернігівщині, людей, які займаються бітбоксом?
– Близько двох десятків, які гуртуються. Здебільшого це одинадцятикласники та першокурсники. Займатися бітбоксом можна будь-де: крокуючи вулицею, у тролейбусі, вдома. Ми збираємося, і кожен показує, на що здатен. В команду ми не об’єднуємося, працюємо окремо. Бітбокс можна використовувати будь-де, наприклад, я в музучилищі поєднував бітбокс із виступом хору «Дзвіночки», тобто з вокалом, гітарою.
– До речі, чому ти обрав собі таке дивне сценічне ім’я Nobody – у перекладі з англійської воно означає ніхто?
– Мені подобається. Тим більше не бачу ніякого сенсу хизуватися ім’ям, комусь щось доводити.
– Нині що ти робиш?
– Планую вступати на вокаліста до Києва, адже там вчать усьому, що треба для занять бітбоксом, наприклад, правильно дихати. У мене ще є одне захоплення – малювання, я закінчив 15-те Чернігівське профтехучилище і здобув професію дизайнера. Нині ж ходжу на малюванння до обласного Палацу дітей та юнацтва і малюю з натури. Я брав участь у проекті «Денс майдан» та у різних концертах. Також невдовзі разом із однодумцями з місцевого творчого об’єднання «Епоха м’юзик» плануємо відкрити школу бітбоксу у Чернігові, адже багато хто хоче цьому навчатися.
Ірина Осташко, тижневик «Деснянка вільна» №57 (356), фото автора
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.