Враження американських школярів від Чернігова

Шестеро американських школярів цілий тиждень навчалися в чернігівській школі № 1 та жили у звичайних українських родинах. Це своєрідний візит—відповідь, адже минулого травня чернігівські учні їздили до Уілмінгтона, що в Північній Каліфорнії. А для Чернігова, до речі, такі гості — чудова нагода протестувати готовність до Євро-2012. Ці іноземці — юні й безпосередні, а тому обманювати про свої враження не будуть.

Як поїхати до США?

Взагалі-то, американці часті гості в першій школі. Та й учні цього навчального закладу не рідко бувають за океаном. Хтось обов’язково щороку проходить відбір на участь у Програмі обміну майбутніх лідерів (FLEX), що фінансують Американські ради, та протягом року навчається у США. А вже десятиліття американські вчителі по два тижні працюють з нашими чотирикласниками за своїми програмами.
— Співпраця та тісна дружба з американцями почалася у нас 1991 року, коли до нашої школи завітали представники Фонду міжнародних професійних обмінів, — розповідає Людмила Геращенко, директор школи № 1. — Уже наступного року наші діти поїхали до Штатів, до Північної Кароліни. Потім у 2000-му в нас був обмін зі старшокласниками зі штату Тенессі: вони — до нас, і наші діти — до них. Переписка і спілкування з Фондом продовжуються у нас постійно. До того ж увесь цей час наші найкращі у спорті, навчанні, громадській діяльності випускники щорічно отримують премії від Фонду.

Цього разу саме Фонд міжнародних професійних обмінів знайшов для чернігівських школярів друзів у США. І минулого травня шестеро наших школярів підкорювали Америку. Жили й харчувалися вони у родинах своїх американських однолітків. А от дорогу оплачували українські батьки. Цілий тиждень чернігівці ходили до звичайної американської школи і від заокеанського навчального процесу залишилися в захваті.

— Ми, нарешті, виспалися! Уявіть, після школи ми встигали зробити домашні завдання, порозважатися і все ж вчасно лягти спати. Вдома вчимося всю ніч, — каже Катерина Болоннікова.
А оскільки Уілмінгтон — курортне місто, то наші школярі мали змогу відвідати й незвичайні уроки.
— Нам дали урок серфінгу! Це було просто неймовірно! Страшно, але захоплююче.

Що вони про нас знають?

І от, нарешті, майже через рік настав час для візиту у відповідь. Гості зізнаються: до подорожі про Україну знали дуже мало. Не переймайтеся, всі ті стереотипи про нашу країну, що, як ми думаємо, мають американці, насправді навіть на думку їм не спадають. І такі, здавалось би, відомі кожному у світі слова як «Чорнобиль» та «Кличко» не викликають у них жодних асоціацій. Школярі зі Штатів, кажуть, «нагуглили» про Україну лише кілька фактів: це десь поруч з Росією; там смачно готують; всі будівлі дуже старі.
Реальність, впевнені вони, виявилася набагато цікавішою!
— Ця країна настільки відрізняється від усього, що ми бачили до цього. Ми не можемо читати знаки й вивіски, як би не намагалися, не можемо розібрати ані слова. Думаю, це корисно — опинитися в середовищі, яке зовсім для нас нове. У нас нема таких старовинних міст у країні. Тож коли нам кажуть, що та церква була збудована у 1033-му, ми навіть не можемо зрозуміти, наскільки це давно, — каже Дженіфер Селден, представниця Фонду міжнародних професійних обмінів.

«Церкви, люди, їжа!»

У нас американці вели життя звичайних чернігівських школярів. До обіду — на уроках, а після — вільний час. Тим часом вчителька іспанської мови зі США вирішила не гаяти час і навчити й чернігівців. Учні були просто в захваті!
— Учні просто неймовірні! Вони вже говорять іспанською. Я просто здивована, наскільки легше їм дається мова, ніж моїм американським учням, — каже вчителька Міллі Мур.
Гості оглянули всі чернігівські пам’ятки, завітали на концерт до музичної школи, з’їздили на екскурсію до столиці. Тож вражень набралися під зав’язку.
— Україна — це місце, яке обов’язково треба відвідати в житті. Тут старовинна архітектура, смачно годують та живуть красиві дівчата. А ще тут стільки церков, просто очі розбігаються! — каже Райан Феірклот.

Встигли оцінити й українську гостинність

— Українці люблять поїсти. Ми тут теж стільки їмо! І все смачнюче — набагато більше овочів у меню і чаю замість содової. До того ж їдять вдома, готують вдома. Ми тут бенкетуємо увесь час. Тоді як вдома я, наприклад, снідаю якимось бутербродом по дорозі до школи, ланч — у школі, а вечеряю, наприклад, гамбургером чи хот-догом, — зізнається Кетрін Селден.

Чернігівські «національні» особливості

Незамуленим оком іноземці швидко помітили кілька особливостей Чернігова, котрі відверто їх здивували. А з іншого боку, так влучно викрили недоліки нашого міста.
— Тут так круто! Люди так ганяють на авто! Здається, наче всі водії так добре водять, що можуть легко ухилятися від усіх перешкод. У нас їздять повільніше, ніби всі не такі розумні й спритні, — вважає Філіп Грін.

— Громадський транспорт — це така особливість місцевого життя, яку обов’язково треба випробувати на собі. Хай там не дуже-то й чисто, зате екстремально. Без поїздки в тролейбусі чи автобусі не зрозумієш місцеве життя, — переконана Емілі Ендрюс.
— Громадські туалети — дірки в підлозі. Це що таке? Важко зрозуміти навіть, не те що користуватися, — дивується Лорен Страдер.
Гості вже повернулися до США, але у школі № 1 сподіваються, що співпраця продовжиться. Врешті-решт, за цей час зав’язалися найважливіші зв’язки — між родинами.

Ольга Чижова, тижневик «Чернігівські відомості», 11 квітня 2012 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.