Помідори, огірки та патисони – НА ДАХУ

Весна – початок такого собі «сільськогосподарського» фітнесу. Дачники починають скуповувати насіння, розсаду, пагінці плодових дерев та кущів. І весь цей «скарб» із царства флори з ніжністю й любов’ю перевозять й висаджують на заміських ділянках. А потім, до пізньої осені, не мають спокою: удобрюють, прополюють, поливають та збирають урожай. Але яка втіха – все вирощене своїми руками! І не важливо, що будь-яку городину можна придбати чи не в кожному супермаркеті чи на базарі, а на поїздки за місто витрачаємо набагато більше грошей, ніж коштують картопля та помідори.
«Своє – смачніше, – стверджують власники грядок. – І огірки духмяніші, і петрушка зеленіша». Та й посидіти на власній присадибній ділянці під затінком розлогої яблуні, хрумкаючи стиглими плодами, – цілковите задоволення. А жителям міст, які не мають свого «наділу» землі, доводиться задовольнятися красою паркових каштанів та кленів, або висадженими на балконі гортензіями. Та, як відомо, людській фантазії немає меж. І деякі жителі багатоповерхівок облюбували під городи та клумби... дахи будівель. Саме про них ця розповідь. Познайомив нас із досвідом «диво-дачників» директор Центру «Ахалар» Юрій Трохименко. Кілька років тому він побував у гостях у своїх російських колег, і його зацікавила така новаторська ідея.

Хоча Санкт-Петербург – культурна столиця Росії, величезне місто, але проблеми такі ж, як і в Чернігові: є багато старих будівель, котрі давно потребують ремонту, а коштів у бюджеті на це немає. Мешканці одного такого будинку багато років чекали на допомогу і розуміння влади, писали листи, прохання, скарги, бо дах протікав, але ніхто не давав цьому ладу. Коли зрозуміли, що навряд чи дочекаються, почали діяти. Створили кооператив і на загальних зборах вирішили не платити за обслуговування будівлі, а самим відремонтувати покрівлю. І це був перший крок. А далі ризикнули піти на експеримент, який запропонувала голова кооперативу Алла Сокол.

Вже давно в Америці, в містах із великою кількістю багатоповерхівок, люди почали використовувати дахи для городництва. У Німеччині існує ціла ландшафтна індустрія дахів, що приносить розробникам величезні прибутки. По-своєму вирішили продовольчу проблему і в Сінгапурі. Там вирощувати городину просто ніде, тому влаштували парники прямо на покрівлях. Продукція з цих городів задовольняє левову частку продовольчого ринку держави.
А чим гірші наші міста? Тож люди вирішили спробувати. Довго навчалися, обмінювалися досвідом із заокеанськими колегами й отримали результат. Тепер дахи багатоповерхівок у весняний період у них не асоціюються із залишками талого снігу, будівельним сміттям та пташиним послідом. Вже 18 років на даху будинку №9, що на вулиці Пулковскій, у Санкт-Петербурзі мешканці обробляють власний город площею 800 кв. м. Вирощують там городину, розсаду, саджанці фруктових дерев на продаж та квіти. Дорога «на природу» триває менше хвилини: жителі дев’ятиповерхівки добираються на «дачу» ліфтом. У товаристві городників – всі пенсіонери будинку, і для багатьох ыз них – це єдина можливість працювати на землі.

Розбити грядки було непросто. Ровесниця цієї ідеї – стара смородина на даху – була свідком численних комісій та перевірок. Нарешті, коли садівництву дали добро, з’ясувалося, що не всі культури можуть рости і плодоносити на висоті 30 метрів. Комфортно почуваються лісові смереки, заморські туї, однорічні квіти, прижилася й суниця. А для розсади пенсіонери збудували парники. Автоматична система зрошення підведена з квартири на верхньому поверсі. Для роботи на даху існують суворі правила – не працювати під час грози. А в усьому іншому – одні лише плюси: мінімум шкідників і бур’янів, тому продуктивність вища, ніж у передових колгоспах.
Є у такого городництва ще одна хитрість. На дачі, як відомо, все засівається у заздалегідь визначені терміни. А ось на даху, в імпровізованій теплиці, розсаду можна вирощувати вже у березні. Тому, коли всі лише починають сівбу, мешканці незвичайного будинку милуються молодими пагонами. За рік такі рослини дають набагато більше зелені, ніж «звичайні».

– Спочатку ідею не всі підтримали, – каже Алла Яківна. – Сперечалися, а деякі навіть писали скарги в усі інстанції, мовляв, покрівлю зіпсують. Були й такі, що кричали: «Ага, наживаються на нашому даху! Карлсони прокляті!». Тепер незадоволених немає, ми не натішимося своїм зеленим оазисом. Навесні на вулиці брудно, а у нас сонячно, чистенько, затишно, і надокучливих равликів, від яких завжди потерпає городина, у нас взагалі немає. Збереться разом чоловік двадцять, сидимо, пікіруємо розсаду, спілкуємося, жартуємо. Зробили альпійську гірку і невеличкий газон, висаджуємо квіти. Першого вересня і на останній дзвоник діти йдуть до школи з нашими букетами. А на День Перемоги запрошуємо ветеранів та дітвору і разом любуємося святковим салютом, краса неймовірна! Навіть розходитися по домівках не хочемо, минулого року до опівночі пісні співали.
Город на даху – не лише вдалий експеримент, він став невід’ємною частиною життя цих людей, постійним джерелом якісних продуктів, а також непоганим прибутком, завдяки якому вирішили усі питання, пов’язані з утриманням будинку. На перші отримані кошти встановили металеві двері на горище та до підвалу. Потім з’явилася ідея організувати роздільне збирання сміття, тож облаштували окремі баки для паперу, скла, поліетилену. А як винагорода найсумліннішим у цьому процесі – подарунок, пакет добрива. Воно у кооперативі також своє. Люди придбали колонію червоних каліфорнійських хробаків, які переробляють на гумус – найякіснішу й екологічно чисту органычну поживу для рослин. У підвалі обладнали приміщення, де встановили контейнери з продуктовими відходами, запустили туди цю заморську живність і через два тижні – готовий гумус.
– Була така цікава історія з тими хробаками, – розповіла голова кооперативу. – Одного разу наша працівниця Валентина побачила, що майже вся колонія зникла. Лише згодом з’ясувалося, що ними поласували підвальні щури. Тепер у нас цей відсік відокремлений залізними дверима. Ще був неординарний випадок, коли вирішили встановити лічильник гарячої води на весь будинок. Влітку ЖЕК робив поточний ремонт, і на місяць припинили подачу води. Коли ж прийшов час платити, то всі отримали рахунки, ніби цю послугу нам надавали. Тоді ми створили комісію, яка засвідчила, що на підставі показань лічильника ми нікому нічого не винні. Таким чином заощадили майже 30 тис. рублів. А в 90-х це були чималі гроші. На цю суму ми замінили старі стояки у під’їздах. І що ви думаєте? Через кілька днів лічильника хтось зламав. Зрозуміло, що ЖЕКу такі «сюрпризи» були не дуже вигідні. Тому згодом ми придбали металеві грати. Лише раз на місяць, коли приходить комісія, відчиняємо їх для зняття показань.

Тож, шановні читачі, якщо і у вашому будинку протікає дах, можете скористатися вже перевіреним методом і для цього не потрібно їхати навчатися до Америки. У Санкт-Петербурзі працюють справжні професіонали, які люб’язно поділяться своїми знаннями та досвідом. Варто лише захотіти і, не виходячи з дому, можна працювати на свіжому повітрі, і мати на сніданок, обід і вечерю свіжі овочі.
Також у цій історії є ще один позитивний момент: мешканці 200-т квартир нарешті познайомилися, а деякі і потоваришували, їх об’єднала спільна справа. Адже ні для кого не секрет, що у багатоповерхівках люди майже не спілкуються, іноді сусіди місяцями не бачать одне-одного. Це породжує лише байдужість до ближнього, а такого «добра» у нас, на жаль, і так удосталь...

Алла Пирог, тижневик «Деснянка вільна» №27 (326)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.