Вікторія Лисенко – відмінниця, активістка, баяністка і просто молодець

У полоні баянної музики

Інколи здається, що якби навіть у світі не було баяна і баянної музики, їх варто було б винайти задля цієї дівчини. Коли вона бере у руки свій музичний інструмент – усе навколо оживає і набуває яскравого змісту, бо кожну мелодію виконує з теплотою і любов’ю, випромінюючи надзвичайний позитив і настрій, заворожуючи не лише музичнимтвором, а і власною манерою виконання. Граючи на баяні, вона не приховує своїх щирих емоцій задоволення, чим і тримає у якомусь магічному полоні свого слухача. Знайомтесь: Вікторія Лисенко – учениця по класу баяна Корюківської школи мистецтв ім. О. Корнієвського.

Все почалося... з дитсадка

У дитинстві Вікторія часто хворіла, а тому і у дитсадок ходила нерегулярно, проте навіть цих тимчасових відвідин вистачило для того, аби визначитися зі своїм уподобанням на майбутнє. Почувши одного разу гру на баяні музичного керівника Олени Іванченко, маленька Віка просто закохалася у ці дивовижні звуки солідного музичного інструмента. З цього все і почалося. Дівчинка дедалі частіше заводила вдома розмови про баян, розпитувала батьків, де можна навчитися грати, з якого віку дітей приймають у музичну школу і т. ін. У семирічному віці Віка пішла у 1 клас загальноосвітньої школи і вже мала велике бажання вступити до музичної. Але директор Валентина Лашко відмовила, сказала, що дівчинка ще маленька, у неї недостатньо сил для цього інструмента... А вже, навчаючись у 2 класі, Віка принесла якось додому невеличкий папірець і впевнено простягнула мамі.

Що це? – здивувалася Лариса Павлівна.
- Це телефон музичної школи, - сказала не по-дитячому серйозно. - Тобі треба зателефонувати по цьому номеру – я хочу грати на баяні!
Робити нічого – пішли Віка з мамою у музичну школу. Викладач Олена Піддубна пересвідчилася, що у дитини є слух і відчуття ритму. Проте мама ніяк не могла змиритися з доньчиним бажанням, хвилювалася за її здоров’я, адже заняття тягнуть за собою велике навантаження на хребет дитини, а це ж – дівчинка, повинна мати гарну поставу... Одним словом, противилася до останнього і... не сприймала доньчине бажання всерйоз. Не полишала думка: як же вона гратиме, коли із-за баяна самі лише оченята виглядають?..



Божий дар

- Те, що Віка – дівчинка здібна і обдарована від природи, було видно одразу, - розповідає Олена Піддубна, викладач Вікторії по класу баяна. - Пам’ятаю її у першому класі – маленька, кругленька, весела! Ніколи не плакала і не ображалася. На неї навіть голос не хотілося підвищувати, бо змалку вона була самостійною, з величезним бажанням грати! Це, до того ж, інтелектуально розвинена дитина, яка усе схоплює на льоту.
З перших днів і дотепер Вікторія з цікавістю відвідує школу, завжди прислухається до порад і настанов свого викладача, багато працює. І скільки б не давали їй завдань – усе було мало, хотілося ще і ще поринати у незвичайний світ баянної музики. Звісно, що проводити урок з такою ученицею – величезне задоволення і для вчителя. А старанність Вікторії невдовзі почала приносити свої плоди – талановита дівчинка дедалі частіше посідала призові місця в обласних і всеукраїнських конкурсах. Хоча підвищувати свою майстерність на застарілих баянах музичної школи з року у рік ставало дедалі складніше.

Одного разу на обласному конкурсі музичний інструмент Вікторії після двох вдало зіграних творів несподівано „запротестував” – на лівій клавіатурі почали западати клавіші. Хтось інший напевне б розгубився, але не Віка – вона сходу стукнула рукою по інструменту і таким чином виправила ситуацію. Але підступні клавіші западали ще декілька разів, проте Вікторія, користуючись випробуваним „прийомом”, змушувала старенький баян грати, доки не виконала весь музичний твір. Глядачі оплесками підтримували сміливу дівчинку. У результаті їй дісталося почесне друге місце і... приз глядацьких симпатій!
Олена Григорівна згадує, що Вікторія дуже хвилювалася на всеукраїнському конкурсі у Ніжині, коли побачила, з якими сучасними інструментами виступатимуть інші учасники. А у неї – той, де западають баси... В останню мить Вікторія відкинула хвилювання і зіграла. Після її виступу знаний баяніст, доцент Ніжинського педуніверситету Володимир Дорохін щиро і приємно подивувався :
- Я й гадки не мав, що у нашому краї є ще такі діти, котрі настільки майстерно грають на баяні!

Ціна щастя

Після цього, у минулому році, гостро постало питання про придбання більш сучасного інструмента, який давав би змогу виконувати музичні твори більш майстерно. Тим більше, що Вікторія вже вирішила вступати до Чернігівського музучилища, а виконати програму, яка вимагається навчальним закладом, на стареньких баянах – неможливо.
Оскільки коштує баян дуже дорого, батьки довго роздумували, як їм бути у цій ситуації. Прекрасно розуміли, що розвиватися і вдосконалювати своє уміння без нього донька не зможе, але – де взяти такі значні кошти?.. Як варіант – вступати на теоретичний відділ. Їздили в училище на консультацію, спілкувалися, приглядалися – не те. Не лягли на душу Вікторії теоретичні дисципліни, коли найбільше задоволення приносить саме виконання, відчуття величезних можливостей народного інструмента. Дівчинка дуже засмутилася. А батьки знову замислилися про купівлю баяна...
- Бачили б ви, як сяяли очі у дитини, коли батьки погодилися купити їй баян! – розповідає директор школи мистецтв Валентина Лашко. – Віка була неймовірно щаслива від цієї новини!

Потрібний професійний інструмент вартістю 4 тисячі доларів знайшли аж у Київській консерваторії за допомогою Олександра Лознєвого, завуча Чернігівського музучилища і колишнього викладача Олени Піддубної. І хоча цьому баяну уже 20 років, він – ексклюзивний, не фабричного виробництва, а виготовлений на замовлення (як його називають музиканти, „майстровий”), проте він у дуже гарному стані. Хоча, звісно, бачили вони там і значно дорожчі екземпляри - за 35 тисяч євро...
Гроші на придбання інструмента збирали усією родиною, позичали... Батькам було непросто ще й тому, що на той час син закінчував навчання у Національній академії міського господарства у Харкові...
- Це було дуже нелегке для нас рішення, - згадує мама. – Чотири тисячі доларів – сума непідйомна для нашого сімейного бюджету. Але ми з чоловіком наважилися на такий крок, вирішили: оскільки доля склалася так, що самі працюємо не за спеціальностями, то нехай хоч донька займається улюбленою справою... Однак багато знайомих нас просто не розуміють, кажуть: „Краще б будинок добудували чи авто придбали, а не баян!..” Але ми вважаємо, що батьки повинні завжди в усьому підтримувати своїх дітей і допомагати їм, як би важко і складно це не було.
Зі слів мами, Лариси Павлівни, серед їхніх родичів музикантів не було. Але, за іронією долі, і тато Вікторії, Михайло Анатолійович, і хрещена (рідна батькова сестра) Олена Анатоліївна свого часу спробували грати на баяні, відвідували музичну школу, але... Вони, напевне, і не сподівалися, що колись саме Вікторія відіграє на баяні і за себе, і за них!

Власний баян Вікторії Лисенко відтепер зберігається у школі мистецтв. Тут грає на ньому і на уроках, і в позаурочний час. Бо носити щодня з дому до школи інструмент вагою 17 кг – не під силу 15-річній дівчині. Мама зізнається, що відколи баян „переїхав” у школу мистецтв, вдома за ним навіть засумували – порушилася звична для усіх музична атмосфера.
- Шкода, звісно, що Вікторія Лисенко цьогоріч закінчує наш заклад, - розповідає директор школи мистецтв Валентина Лашко. – Такі талановиті і обдаровані діти зустрічаються не часто... Я добре пам’ятаю її у першому класі – невеличка на зріст, її за баяном і видно не було! Скажу чесно: тоді ми не покладали на неї особливих сподівань, однак дівчинка охоче оволодівала знаннями, розкриваючись з кожним днем, завдяки викладачу і власним старанням. Ми усі щиро бажаємо їй подальших успіхів!



Відмінниця, активістка, баяністка і просто - молодець!

Нині ж у Вікторії – гаряча пора. Цьогоріч вона закінчує 9-ий клас Корюківської ЗОШ І-ІІІ ст. №4, попереду – вступ до музучилища. Тому зараз дівчина активно готується до підсумкової атестації з п’яти шкільних предметів. Варто зазначити, що Вікторія і в загальноосвітній школі - відмінниця і активістка. Лише цього року взяла участь у трьох олімпіадах – з української мови, російської та правознавства, де посіла відповідно два третіх і друге місця! Її класний керівник Валентина Примаченко характеризує Вікторію як старанну і відповідальну ученицю, дружелюбну з однолітками, спокійну, урівноважену і дуже скромну дівчину:
- Вона завжди відгукується на всі пропозиції і доручення учителів, бере активну участь у шкільних заходах, тому у нас ніколи немає проблем із музичним супроводом. Та і взагалі їй, що не доручи, все виконає сповна і на совість. Дуже гарна дівчина! Вона б, можливо, ще більше встигала, але жаліється, що часу не завжди вистачає...
Звісно, уроки, заняття музикою, репетиції відбирають багато часу. А незабаром у Вікторії – нові конкурси: обласний у Чернігові, всеукраїнський, який проходитиме на базі Ніжинського педагогічного університету ім. Гоголя, і навіть... міжнародний! Дівчина понад усе мріє стати професійною виконавицею. І хоча її по-доброму відмовляли від наміченого шляху багато фахівців, навіть президент Асоціації баяністів і акордеоністів Павло Фенюк, мотивуючи тим, що це не затребувана в Україні спеціальність і лише одиниці баяністів навіть після консерваторії знаходять собі роботу на батьківщині, Вікторія переконана, що майбутнє у баянної музики – є! А, маючи за плечима всебічну підтримку педагогів і повне розуміння батьків, упевнена, що через декілька років гідно поповнить братство баяністів нашої країни. Від душі їй цього і бажаємо!
Справжній весняний подарунок до 8 Березня піднесла Вікторія Лисенко своїй мамі та усім своїм жінкам-викладачам Корюківської школи мистецтв ім. О. Корнієвського, виборовши І місце у ХVІІ Всеукраїнському конкурсі-фестивалі виконавців на народних інструментах у своїй віковій категорії, залишивши позаду двадцятьох претендентів на першість з усіх куточків України! Браво, юний віртуозе!Адміністрація школи мистецтв та батьки Вікторії щиро вдячні благодійному фонду „Слов’янський” за фінансову підтримку, надану для поїздки на престижний конкурс, що відбувся у Кіровограді.

Наталія Рубей, Корюківська районна газета «МАЯК»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.