Життя без мобілки та годинника

68-річний чернігівець Анатолій Слободський принципово не користується мобільним телефоном і наручним годинником.

Анатолій Максимович — працюючий пенсіонер. Він приватний підприємець — разом з дружиною та донькою продають на ринку «Нива» різноманітні головні убори. Здавалося б, на такій роботі без телефону і годинника ніяк не обійтись.
— Двічі діти дарували мені мобільні телефони, — говорить чоловік. — Полежить-полежить він у мене дома, а тоді внукам дарую: один підріс — подарував, другий підріс — подарував. Навіщо мені той телефон?
— Він і годинник не хоче носить, а то телефон, — вступає в розмову 70-літня Тетяна Пилипівна, дружина. — Колись я йому подарувала годинник, так він досі вдома лежить.

У самої жінки мобільник є. Коли комусь треба знайти її чоловіка, то телефонують їй.
— Ой, неправда, носив я колись годинник! — суперечить чоловік.
— Та ніколи ти його не носив!
Анатолій Максимович та Тетяна Пилипівна разом ще з років навчання в Городнянській школі-інтернаті, перші її випускники. Знають один одного як облуплені.
— У школі ми працювали все життя, — веде мову далі жінка. — Ніколи не носив годинника, але жодного разу ні на урок не спізнився, ні дітей не затримав. А ще тренером з гандболу у дівчат був і тренером з футболу у хлопців у Щорській спортивній школі. І тоді не носив. їде на змагання — без годинника.
— Усередині мене власний годинник, — каже Анатолій Максимович. — Щодня о шостій прокидаюсь. Іду за товаром у Харків чи Одесу, треба о четвертій прокинутись — нема проблем. Сам себе програмую і піднімаюсь.

Тетяна Пилипівна говорить, що коли чоловік іде за товаром, вона дуже хвилюється:
— Був би телефон, зідзвонились би, а то чекаю-чекаю його приїзду. Та мо-білку взять не змусиш.
Чоловік — принциповий борець з інноваціями.
— Ще в школі працював, у Щорсі, почалась ото епоха комп'ютеризації. Навчали вчителів фіктивно, аби «галочку» поставить. Я вже тоді сказав, що освоювать комп'ютер не буду. Так і з телефоном. Так і з годинником. Удень за сонцем орієнтуюсь, уночі — за своїм внутрішнім годинником.


Анатолій та Тетяна Слободські

П'ять переваг «безмобільного» життя:

1. Ніхто не набридає дзвінками і розмовами.
2. Фінансова економія — не треба поповнювати рахунок.
3. Людину, яка не користується телефоном, важче знайти. Треба чекати, доки вона сама об'явиться. 4. Відсутність телефону спонукає до живого спілкування. У наш час люди розучились говорити один з одним очі в очі — то телефоном, то через Інтернет. А наживо говорити значно цікавіше! 5. Нерви бережеш — телефонуєш комусь, а той хтось не бере слухавку. Починаєш хвилюватись: точно щось сталося. А так спокійніше.

Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №9 (1347)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.