Збудували собі… п’ятиповерхівку

Ні, це не одна з багатьох нинішніх сенсацій про когось із бізнесменів, можновладців, політиків чи шоу-зірок.
Будинок на вулиці Гагаріна, 11, що в Чернігові, спорудило господарським способом шляхо-будівельне управління №14 ще...

– У 1972 році з колективу , почали масово звільнятися працівники, - згадує ветеран ШБУ Михайло Майко. - Складна кадрова ситуація - через проблеми із забезпеченням житлом. Хоча на той час будіндустрія в Чернігові дедалі набирала обертів, але й вона не встигала «обслуговувати» квартирних черговиків найкрупнішого промислового центру області.
...А дороги в нашому північному реґіоні України треба було будувати і реконструювати. Від цього напряму залежав розвиток економіки краю, транспортного та пасажирського сполучення, благоустрій населених пунктів.
На клопотання чернігівських шляховиків одразу зреагувала вищестояща організація - «Київшляхбуд-2», яка виділила кілька сотень тисяч карбованців на спорудження житлового будинку в Чернігові господарським способом.

- На той час районом Старої Подусівки одноосібно «володів» приватний сектор...
- Місцем для новобудови був пустир: тут випасали кіз, а хлопчаки ганяли м'яча. Навесні - невилазна грязюка, влітку - непроглядна пилюка.
- ...і почалося грандіозне будівництво!
- Не насміхайтеся. Для нас воно й справді було грандіозним. Бо досвіду житлового будівництва не було зовсім. В особливому режимі діяв відділ кадрів: запрошував фахівців-будівельників, насамперед мулярів, на постійну роботу до ШБУ, обіцяючи гарантовані квадратні метри житлової площі чи перспективу одержання житла за рахунок подальшого розвитку госпспособу... Звичайно, деяка сума коштів та «куточки» житла пішли проектувальникам, сантехнікам і електрикам, залучили до опоряджувальних робіт учнів профтехучилища.
Екскаваторник-бульдозерист Михайло Джума був головним на ритті котловану. «Заглибився» майже на три метри. А довжина фундаментної ями - 70, ширина -12 метрів! Для п'яти поверхів оселі - 56-ти квартир.
Старшим виконробом призначили Миколу Шатного, майстром - Миколу Мойсеєнка. Я був «штабістом», адже безпосередніх посадових обов'язків з мене ніхто не знімав, але будівництво тримав під постійним контролем, часто бував на буд-майданчику. Тож оперативно робив заявки на постачання будівельних матеріалів, планував фронт робіт...

- Чи були ще в Чернігові житлові автографи ШБУ-14?
- Дев'ятиповерхівка на Любецькій, п'ятиповерхова оселя в районі ЧВАУЛу. Та за часів так званої перебудови будівництво остаточно згорнули, хоча й нам виділили територію під забудову біля технологічного інституту. Бригада розпалася...
- Будівельний госпспосіб залишився в історії...
- Так, тепер інші реали. Житло для більшості пересічних громадян - недосяжне. Слава Богу, що сім'ї Сергія, мого старшого сина, встигли до стрімкого подорожчання нерухомості всклад купити квартиру. До речі, він пішов батьківськими стопами: закінчивши Київський автодорожній інститут, очолює проектну групу в одній із чернігівських організацій. Між іншим, зі своєю Тетяною я одружився, коли навчався на другому курсі того ж КАДІ.
Молодший син Віктор працює в «моєму» ШБУ-14. Його сім'я - дружина і дві дочки - живуть разом із нами.

- Чи багато Ваших колишніх колег мешкають на Гагаріна, 11?
- Більшості, на превеликий жаль, вже немає на цьому світі. Були ми добрими друзями. Радість новосілля 74-го, а потім й інші світлі події і свята відзначали разом, сусід до сусіда заходив, ніби до себе додому. І біду ділили навпіл.
Тепер рідко коли з'являюся надворі. Зі здоров'ям кепсько. З моїх товаришів ще топчуть землю Іван Левченко, Микола Мойсеенко, Віктор Назаренко, Михайло Щербина, Микола Маринащенко. Він мене з Вами і познайомив.
Можливо, помиляюся, але, вважаю, раніше люди були більш доброзичливими, щирими одне до одного. Нині немає того колективізму в стосунках, кожен здебільшого «вариться» у своїй шкаралупі. На жаль...

Розмовляв із Михайлом Майком Олександр Фальчевський, тижневик «Деснянка вільна» №114 (298)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.