Аварія призвела до інвалідності. Через 30 років стан Василя Купрієнко значно покращився

«Діагноз – не вирок!» Так вважає 59-річний мешканець Новгород-Сіверського Василь Купрієнко. Ще у 1978 році на Донбасі, де тоді працював вчителем фізкультури і ДПЮ, він потрапив в аварію, яка призвела до інвалідності. Правосторонній геміпарез, порушення мови, моторна афозія, косоокість - всі ці діагнози було поставлено тоді 33-річному чоловіку.
- Я зовсім не відчував праву руку і ногу, не міг кулака стиснути, обличчя було перекошене, - розповідає Василь Петрович. - Спочатку взагалі не міг ворушитись. Дали другу групу інвалідності. Дехто з лікарів махнув на мене рукою. Навіть дружина «списала».

А батьки у 1979 році забрали паралізованого сина додому у Новгород-Сіверський.
Але Василь Петрович і не думав здаватися.
- У педінституті, де я здобував фах вчителя фізкультури, ми вивчали медицину, лікувальну фізкультуру. І я розумів, що вправами і тренуванням можу собі допомогти.

Василь Купрієнко почав навантажувати паралізовані кінцівки. Хворою ногою ганяв м'яча, віджимався, розминав руку.
- Одразу ж після лікарні я намагався більше рухатись. Згодом і бігати почав, щоразу подовжуючи відстані. До аеродрому добіжу, до команського залізного мосту, до Кірового (село неподалік райцентру - Авт.). Траплялось, щоправда, що в один бік добігаю, а назад вже сили нема. Тож підвозили на конях люди, що на ярмарок їхали.

І купатись у Десні Василь Петрович теж почав тридцять два роки тому.
- У великі морози, щоправда, обливаюсь у дворі. А в річці починаю купатись, коли ще лежить сніг, десь у квітні. І допоки Десна не «стане».
Зараз для любителів скупнутися вже не сезон. А Василь Петрович після фізичних вправ на стадіоні зайшов на службу до Спасо-Преображенського монастиря, а потім по залізних східцях спустився до річки. Біля підніжжя берізки взяв дощечку, на якій роздягається, - і у воду. Плаває хвилин п'ять. Більше, каже, лікарі не рекомендують, щоб не переохолонути. За його відчуттями, вода нині градусів десять. Скупнувся - і тим же шляхом назад.
- Обираю більші навантаження, - пояснює. - А плавання сприяє відновленню чутливості.

Після 30-річного протистояння хворобі стан Василя Купрієнка значно покращився, хоч він досі трохи кульгає і вимова не чітка. Має ІІІ групу інвалідності.
- Головне - я ходжу! На Донбасі лікарі казали, що навряд чи зможу рухатись.

Світлана Секера, тижневик «Чернігівщина» №50 (325)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.