За торгівлю стриптизерками посадили на 65 років

З села Євминка Козелецького району навпрошки до Києва 30 хвилин машиною. Тут у будинку за червоним парканом жив 55-річний дачник-багатій — Якович. Раптом його затримали. Євминка побачила свого сусіда по телевізору. Веніаміна Гонікмана (справжнє прізвище Яковича) депортували до американської тюрми. Виявилось, що дачник, котрий мешкав поряд з ними років з вісім, постачав стриптизерок у Детройт (США), а ті віддавали йому всі свої гроші.

1. Євминці подейкують, що в Києві у Веніаміна відібрали машину і квартиру. Дивуються: «Чого він на жінку все не переписав?». Будинок в Євминці — чудовий.
Кажуть, за червоними воротами є басейн, двоповерхова баня. Ніхто не чув, щоб маєток продавався. За ворота з місцевих ніхто не ходить. Вдень звідти кричать павичі. Вечорами — мавпи.
До арешту по вихідних у Євминку приїжджала дружина Веніаміна Лариса та донька-підліток. Кажуть, два-три тижні після арешту Веніаміна . його жінка і дочка їздили у будинок досить часто. І теща була. Тепер родину бачать рідше.
Не видно і квадра-циклів, на яких любила гайсати по селу донька Веніаміна. Не бачать, щоб приходила дівчина в магазин за морозивом.

Двір Вікторії Шелеміної від двору, де жив Веніамін, відділяє тільки високий бетонний паркан.
— Як жили жінка з донькою, так і живуть. Тільки менше відкривають ворота, мабуть, журналістів бояться, — усміхається Вікторія. — У них у Євминці три будинки. Чи то родичі їх там, чи то знайомі живуть. Донька, Ніколетта Веніамінівна, на минулому тижні, мабуть, вчилася водити машину. Вони з мамою їздили туди-сюди. А он, здається, і вони...
Відчиняються червоні ворота. З двору, де мешкав Веня, виїздить чорна машина. Опускається скло. У салоні доглянута жінка у чорних окулярах, у неї пухлі губи, макіяж. На вигляд років сорок. Поруч з нею дівчина-підліток.

— Чи продається будинок? — питаю.
У відповідь жінка піднімає скло і їде.
Через декілька хвилин з двору виїжджає чоловік на чорному коні. На контакт не йде.
У селі кажуть, він з Києва чи Броварів. Об'їжджає коней. Часто бачать, як їде до Десни. Кажуть, раніше він працював на іподромі, отримував п'ять тисяч гривень. А Веня його переманив: сказав, буде тобі удвічі більше.
Місцеві кажуть, у маєтку, де жив Веня, продовжує працювати Сергій. Він завідує хазяйством. Кажуть, живе у хаті, купленій на тещу Веніаміна.
— Приїжджаю з Києва на вихідні, до 80-річної тітки Катерини Садової. Десь перед Великоднем вийшла поприбирати. Бачу: їдуть на красивих здоровенних конях. Відразу увагу привернули. Питаю тітку: чиї? Каже: це ж Веніаміна, — розповідає сусідка Тетяна Сироїжко.

— Раніше донька Вені часто їздила на конях. У них їх два, — розказує Вікторія Шелеміна. — Взагалі, більше бачила Ніку. Вона з моєю дочкою грала. Та небагато — моя дитина старша. З дітьми Ніка спілкувалася. Ганяла з ними по селу, по полю на квадрациклах. До речі, десятиріччя Ніки я дуже добре пам'ятаю. Уся Євминка чула, як бабахали салюти. Зараз тихіше. Коли паркана не було, ми бачились щодня. Мавпа у нас їхня постійно гуляла городами. Маленька, смішна. Два роки назад вони звели між нашими дворами бетонну стіну. Після цього мавпу не бачила. Тільки шумить одна. Мабуть, та, що в клітці сидить. 3 Гонікманом і жінкою я спілкувалась і бачилась небагато, — каже Вікторія.
— Не видно мавпочок, — говорить 59-річна Ніна Березовська, до якої колись завітала мавпа Веніаміна. — Робітники з його маєтку вже не катаються на квадрациклах. Раніше вони приїжджали в магазин, ганяли по селу, собак шукали, коли ті тікали. Там собаки — як оце ваша машина. Гавкне — інфаркт буде. І діти перестали кататися на квадрациклах, як Веню посадили. Мене його дочка колись трохи не задавила їм. Повз дом Вені ходити не боюся. Мені після інсульту сказали по шість кілометрів проходити. Навідуюсь до його сусідки —подруги Валі Шуриги. Нічого біля того дому не змінилося, — розповідає Ніна.


Об'їждчик коней

2. Кажуть, людей Вені-амін не ображав. Безкоштовно роздавав гній. На щедрування давав більше, ніж інші, грошей, коньяк. Коли втікли його собака і мавпа, дав тим, хто знайшов, по сто доларів. Дав родині Драників гроші на похорон.
Будинок Драників неподалік від місця, де жив Веніамін. На ґанку стоять дві сестри: 25-річна Світлана і 22-річна Наталя.
Третьої, наймолодшої Тані на світі вже нема. Минулого літа її знайшли в лісі повішеною. їй не було ще дев'ятнадцяти років. Знайшли Таню 17 липня. Люди в селі подейкують — сама повісилася, інші впевнені — повісили.
— Тепер ми сумніваємося, може, якогось бомжа повісили, а не сестру? Якщо він документи підробляв, то й бомжа замість неї міг повісить. А сестру, 18-річну дівчинку, запросто продать, — припускає Світлана.

Три місяці тому, одразу після того, як Веніаміна депортували, 63-річний Іван Драник розказав, що влітку його донька Таня піша по морозиво і пропала. Вона зустрічалася з будівельником, який працював у Веніаміна. Робітник часто до Тані приходив. Разом їли, разом на річку ходили.
— Після смерті Тані його забрали на два дні в міліцію, а потім відпустили. Веніамін дав грошей на похорон Тані, а з робітником швиденько розрахувався, і той зник, — сказав Іван.
Батько не вірить, що донька сама наклала на себе руки.
— Приходимо на кладовище. Поминаєм усіх померлих. А Таню як? А може, вона жива десь? І з неї там десь знущаються, — припускає тепер Наталя.
— Добре, якщо її продали і вона служанка десь, убирає... А якщо її б'ють, насилують?.— непокоїться Світлана. — Сестра худенька була, а ми самий більший гроб замовляли...

— Шукали шість днів. Її тіло було дуже обгоріле, повністю чорне. Лишилися кістки і шкіра. Жарко було, але щоб настільки обгоріло тіло... Ноги не могли випрямити, коли забивали гроб, вони були підігнуті, — розмірковує Наталя.
— Одежа її була. І студентський квиток. Та їх кому завгодно можна підкласти, — додає Світлана. — Експертизу ніяку не робили. Судмедэксперт сказав: Таня не вагітна.
— У морзі рука в неї була зжата, — Наталя згинає руку у лікті, підносить до лиця, — наче сестра намагалась захиститися перед смертю. Може, її душили. До того ж Таня була в одному тапочку. Як вона могла до лісу, по голках і шишках так іти? Золотий хрестик сестри був знятий, лежав поруч. А золота цепочка була на ній. Якщо б вона зірвала хрестик перед тим, як вішатися, то все б разом відірвала, і цепочку теж, — продовжує Наталя.
— Ми сумніваємося, чи нашу сестру похоронили, чи ні. Хоча б експертизу якусь зробить. Узнати правду, щоб успокоїтися... Де її робить, цю експертизу, і скільки вона стоїть? Чула, дуже це все дорого. Скільки, ми навіть не уточняли. Нам все одно, лише хочемо знати про сестру, — говорить Світлана.

— Вона така відповідальна була, життєрадісна. Студентка, закінчила перший курс юридичного інституту у Чернігові. І чого іти вішатися? — каже Наталя.
— У селі подейкують: до будівельника, з яким зустрічалася Таня, приїхала жінка, був скандал.
— Кажуть, це була колишня жона, — виправляє Наталя.
— Спочатку думали: вона случайно під час бійки могла Таню вбить, а після того, як Веніаміна посадили, ми замислились, щось тут не те, — розмірковує Світлана.

— А з робітником Таня тоді теж посварилася?
— Там не зрозуміло.
— Мама проснулась вранці — Тані немає. Побігла до того чоловіка. Він каже: я Таню не бачив. Потім вже тільки свідки сказали, що вона була таки там. Того, хто розказав, що вона там була, відразу звільнили, — каже Наталя.
— У перший день пошуків, під вечір, приїхала міліція. І цей Юра, з яким Таня зустрічалася, прийшов. Він плакав. А чого він плакав? Ми, наприклад, думали, що Таню знайдемо, може, поїхала кудись, — розповідає Світлана.
— Увесь вечір плакав, ніби знав, — додає Наталя.


Іван та Світлана Драники

3. 65 років — рівно стільки дали Гонікману за торгівлю стриптизерками, відмивання грошей і незаконну діяльність з документами. Та дехто в,селі вірить, що він повернеться.
— Наш сусід, Тимох Ушатий, тиждень тому питав у жінки Вені: де ваш мужик, посадили, чи що? Каже, вона йому відповіла: не депортували, то люди просто балакають. Можливо, просто так сказала, щоб відчепився, — розповідає Іван Драник.
— Сусідка Галя каже, що Веніамін через місяць повернеться. А я вважаю, він зі своїми мільйонами засадив би усіх, якщо б про його дії набрехали. Наживатися на чужому горі — це страшно. Краще бідненько, як я, жити, 800 рублів получати. За то, що він робив, посадить — дуже мало, — гадає Ніна Березовська.

Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №20 (1306)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.