Убивця задушив Катю і хотів поглумитися

21 квітня у Городні сталася трагедія, яка сколихнула все місто. Загинула 19-річна Катерина Лось. Дівчина з порядної сім'ї, весела, життєрадісна. Її, задушену, знайшли в приміщенні зали ігрових автоматів, що на центральному ринку у Городні, де вона працювала. Душогуб хотів поглумитися. З дівчини були стягнуті штанці. Біля трупа лежала прокладка. Але чи то хтось злякав його, чи бажання пропало... Підозрюваного у вбивстві 25-річного Дмитра Лапу затримали.

«Доню, Доню...»

У родині Лосів траур. Мати, 39-річна Альбіна Михайлівна, вже котрий день ходить сама не своя.
— Роботи стільки, а в мене руки нічого не беруть. В голові тільки Катя, — каже плачучи жінка. — А тут іще чутки ходять, що її вбивцю хочуть зробить психічнохворим, щоб не судили і не посадили. Я вже ні їсти, ні спати не можу від переживань. Де ж та справедливість? Де ж людська совість? Гроші вирішують усе. А де мені їх набратися? Чоловік безробітний (стоїть на біржі), я — молодша медсестра у райлікарні.
Доню моя, доню, скільки ж у тебе планів було... — приплакує Альбіна Михайлівна, притискаючи до себе фотографію Каті. — Після школи Катюша вступила навчатися у Чернігів на провідника, та, провчившись чотири місяці, покинула: «Мамо, краще я піду працювати». Однак знайти роботу у Городні виявилося складно. Катя стала на біржу, зайнялася хазяйством. Я на роботі, а вона прибере, їсти приготує. Виписала книжку «Люблю готовить». Так навчилася і торти випікать, кращі, ніж у магазині. З Ігорем познайомилися, старший за неї на вісім років. Така в них любов була, я дивилась і раділа. Катя влаштувалась на ринок реалізатором. Взимку за місяць заробила 400 гривень. Відмовилась від такої роботи. Перед Новим роком Ігор переїхав до нас, вони планували робити ремонт, хотіли дітей. Та не виходило. Ігор кредит 5 тисяч гривень узяв, щоб повезти Катю у Чернігів, у центр планування сім'ї, на обстеження. 14 квітня Каті виповнилося 19 літ. Сестра Ігоря порадила працювати на ігрових автоматах адміністратором (впускати клієнтів, випускати, забирати гроші, здавати касу).

Робота добу через дві, зарплата більше тисячі гривень. Тільки що без трудової, нелегально. Катя загорілася: «Піду!». Ми з Ігорем були проти, через те, що робота ночами. Та Катя наполягла на своєму.
Перший день вона вийшла на роботу. Сподобалося. Правда, Ігор цілу ніч її стеріг. Удруге — теж нічого. Правда, він знову був поруч. «Робота неважка, двері на замку. Мені хазяїн дав мобілку, там номери клієнтів забиті. Вони приходять, під дверима дзвонять, я їх впускаю. Всі нормальні», — розповідала Катя мені. Постійних клієнтів було чоловік вісім. Іноді заходили випадкові. Одного клієнта, Петровича, Катя мені показала в лікарні. Солідний мужчина, років 65, живе у військовому містечку. Як потім люди мені казали, він приніс вранці борг і першим побачив мертву Катю.

«Мені тут не страшно»

— У середу, 20 квітня, Каті було заступати на зміну. А напередодні, у вихідні, Каті стало зле, вона була бліда, нудило. Ми вже тихцем раділи, мабуть, завагітніла. Лікар порадив купити тести, та ними скористатися не встигла. У неділю з'явилися страшенні болі у животі, відкрилася кровотеча (до початку місячних було ще більше 10 днів). Ми викликали «швидку» і поклали її до лікарні. За день кровотечу медики призупинили, і донька попросилася у вівторок додому. В середу ж треба було на роботу. Лікар нам сказав, що потрібно прийти у п'ятницю на обстеження, він випише направлення на Чернігів. У середу Каті на роботу було на три години дня, вона пішла на час. Близько 8-ої вечора ми з батьком відвезли їй поїсти. Доки їла, розмовляли з нею. Розповіла, що Ігор приходив, хотів її знову цілу ніч стерегти, та вона відмовилася, через це посварилися. І вона відправила його. Катя похвалилася: «Мені тут не страшно. Гроші поховані в барсетках. Без дзвінка всередину нікого не впущу. І хазяїн Ігор Непоп такий, хороший. Дізнався, що у мене проблеми зі здоров'ям, сказав, можеш не виходити на роботу, доки не одужаєш», — говорила донька. Ми зідзвонювалися з нею ще пізніше, і я, і бабуся. Все було гаразд.

«Батько впав, коли почув про Катю. Я теж»

— А в четвер, 21 квітня, я прокинулась близько 6-ої ранку від того, що серце нило. Кажу чоловіку: «Вітю, мені так погано». Випила ліки, і першим ділом Каті дзвонить. А вона мобільника не бере. Разів десять набирала — марно. Кричу чоловіку: «З Катею щось!» У 6.20 він за велосипед і помчав до доньки. Та йому ніхто не відчинив. Він до сестри Ігоря поїхав. Коли вернувся, назад, там вже була міліція. Йому сказали: «Вона вже мертва...» У нього ноги підкосилися. Упав. Коли отямився, рвався до доньки. Його міліція не пускала. Він навіть з міліціонерами дрався. Чоловік поїхав без мобільного, отож я невдовзі поїхала за ним. Підходжу, а мені кажуть: «Каті нєт». Світ померк. Пам'ятаю, «швидка допомога», далі провали у пам'яті. Отямилася вже вдома. Коло мене метушаться сусіди, старша донька Альона. Мене довго приводили до тями. За Катею у морг їздила не я, подруга. Коли одягали, дивилася на руку Каті, сказала, що лінія життя коротка, ще й хрест на ній. На лиці і пальцях рук у Каті були подряпини. Певно, відбивалася від нападника. А шия і підборіддя аж багрові, отак душив. Розтин показав, що вона не була зґвалтована. Хоча тепер кажуть, що убивця хотів її, узяв за горло і придушив. Нібито бідолашна сама сказала, що роздягнеться. Не вірю. У Каті з Ігорем була така любов, що з іншим вона б ніколи не погодилася. До того ж вона лише другий день була після лікарні.
Думаю, було так. Він знав, що у Каті є дві барсетки з виручкою, і вирішив їх забрати. Вдарив її, оглушив, забрав гроші. Потім ще захотів поглумитися. Стяг штанці. Та коли побачив прокладку, передумав. Взяв виручку, її сумочку з грошима. А щоб не залишати свідка, придушив її.

Поховали Катю у страсну п'ятницю, у весільній сукні і фаті, ще й обручки в труну поклали. Ігор так побивався за нею, кричав: «Покладіть мене поряд із Катею». Він так переживає втрату, що п'є, плаче і щодня ходить на могилу. А я ночами не сплю. Хочу, щоб вона мені хоч приснилася, хоч словечко сказала. Не йде до мене. Я вже боюся наближення Пасхи, у людей радість, а в мене горе. За шість останніх років це вже четвертий похорон напередодні Великодня. Померли чоловікова і моя бабусі, свекор. Хай би гроші забрав... Навіщо ж він Катю вбив?
— А багато забрав?
— Міліція мені нічого не каже, все обіцяють, вас викличуть. Та ніхто ні про що мені не розказує і не питає. Дізнаюся від чужих людей. Виручки у неї було десь тисяч дві, у двох барсетках. І своїх 500 гривень. Дядько рідний якраз дав їй на обстеження.
— А хазяїн автоматів чимось поміг?
— Дав п'ять тисяч гривень, вінок купив. Дуже переживає, що все так сталося.
— Альбіно Михайлівно, так ті автомати закрили? Вони ж були нелегальні?
— Не знаю. Про те, що вони є, знала вся Городня.

— Куди ж міліція дивилася?
— А ви їх спитайте... Тепер ще про душогуба кажуть, мовляв, порча на ньому, не знав, що коїв. Та йому б тільки руки на комусь почесать. Коли його (Лапи) рідні приходили, батько переді мною став на коліна, прощення просив. А мати розказувала: такий хороший, курочки, котика не обидить. То все горілка. Якої курочки? Хазяйка квартири, яку вони з дружиною винаймали, розповідала, що бив свою жінку дуже, недопалки об неї тушив. І батька бив. Хай його Бог покарає.
Нині слідство кваліфікує дії підозрюваного Дмитра Лапи як умисне убивство. А забрані гроші — це ж іще одна стаття? А спроба зґвалтування? І що ж з автоматами? Хай і далі вони приносять кому горе, а кому прибутки?


Мама з фотографією доньки

«Йому пороблено»

Мати Дмитра Лапи, якого звинувачують у вбивстві Каті, теж плаче:
— У тому, що Діма накоїв, виню його колишню співмешканку Іру. Це вона поробила йому на смерть з великою ганьбою, а дівчина невинна постраждала. Ще зі школи Діма зустрічався з хорошою дівчиною Анею. Вона з нами на присягу в армію до нього їздила. 3 нею він одружився і повінчався, — розповідає 48-річна Любов Лапа. — Та прожили вони всього два місяці. Розлучилися, хоча Аня була вагітною. З'явилася Іра, донька багатих батьків, старша за Діму. Син у мене — мужчина видний: зріст 188 см, блакитноокий. Він служив прикордонником на заставі у Деревинах. Вмовила його покинути роботу і поїхати в Чернігів. Сестра Ірини оплатила їм зйомну квартиру на два місяці. Сподівалася, влаштуються на роботу, житимуть. Не вийшло. Згодом вони перебралися до Києва, бо там більші заробітки. Зупинилися в квартирі, де жила старша сестра Діми і її кума з чоловіком. Діма влаштувався на СТО в Бровари. Потім навчився ставити кондиціонери. Заробляв непогано. Тоді, певно, пристрастився до ігрових автоматів. Та я ж не знала цього. Аня, колишня дружина Діми, народила доцю Ксюшу — копію тата. Іра теж хотіла дитину від Діми, та він не поспішав заводити друге дитя. Я, як і раніше, спілкувалася з першою невісткою. Через це Іра незлюбила мене. Дійшло до того, що син перестав зі мною спілкуватися. Я захворіла, і донька забрала мене в Київ, у лікарню. Зробили операцію. Я лежала у 13-ій палаті. І так сталося, що Іра теж попала у лікарню і була у 12-ій палаті. Так син минав мою палату і ходив до неї.
Коли моїй онучці мав виповнитися рік, Іра заборонила Дімі йти до неї на день народження. Син не послухав її і пішов. Побув з сім'єю і зрозумів, що любить Аню і доцю. Вирішив зійтися знову з дружиною. 3 того все і почалося.

Іра не відпускала його від себе, їздила по ворожках. Врешті-решт посварилися і обоє вернулися в Городню. Діма став жити з Анею. А Іра не могла ніяк змиритися. Цілий місяць слала йому СМСки: «Або ти будеш зі мною, або помреш», «Сира могила тобі домівка». А її сестра надіслала таку: «Я сделаю так, что ты жить не будешь. Черная магия сильнее белой». Шкода, що він їх всі повитирав. На мене руку не підіймав, а на батька — було.
Зійшовся з Анею, місяця не минуло, як він підняв на неї руку. Вона його випровадила, так він пішов вішатись. Добре, що Аня спасла. Вішався тричі, і все через те, що жизні з Анею не було. Вдруге ми з батьком з петлі його витягли, втретє — я сама. Його крутило, як пороблено.

Коли сестра поїхала забирати його речі з київської квартири, під простирадлом, на ліжку, де він спав, був викладений паперовий хрест із написаними заговорами. Складені ікони, зв'язані дзеркала, між якими його фотокартка, і ще багато дивних речей. Тоді сусідка по квартирі і розповіла, як Ірина присушувала до себе Діму. І перед його носом новим замком клацала, закрила ключем і ключ викинула. Я хотіла віднадить його від автоматів. Пішла туди. Кажу дівчині-адміністратору: «Не пускайте його, в міліцію заявлю». Дівчина тільки плечима знизала. В міліцію заявлять не пішла, побоялась.
Отож, певно, і тієї ночі пішов він грати на автомати. З дому пропало 150 доларів. На автоматах міліція вранці знайшла його паспорт. А що там сталося, не знаю. Ще ввечері подзвонила йому:
— Де ти волочишся?
— У сім'ї.

Чую, внучка балакає. Я і заспокоїлася. Ночувати він не прийшов. Думала, в Ані. Аж близько 8-ої ранку він під'їхав на машині. Заскочив у хату, вхопив пакунок з документами (від біржі він вчився на підприємця, треба було якісь печатки в Чернігові поставити). Вже потім дізналася, вночі він приходив у цілодобовий магазин за горілкою.
— Ти куди? — спитала.
— У Чернігів, — відповів.
Я пішла на ринок. А там вже люди новину розказують: дівчину вбили і зґвалтували. Хто вона, я не знала. Вернулась додому, а там уже міліція. Його затримали у Чернігові. Через адвоката передав записку: «Мамо, прости, сам не знаю, чому так сталося».
Ці слова повторив він і на суді. Його відправили у Новгород-Сіверське СІЗО.


Дмитро Лапа сім років тому

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №18 (1304)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.