Закоханим по 70 років, але вони досі… молодята!

Ця літня пара знову повернулася у свою юність через... 48 років. Нещодавно «молодята» відсвяткували п'яту річницю подружнього життя. З огляду на людський вік, - це нібито і мало, але, якщо брати до уваги п'ять років людських стосунків, - цього терміну достатньо, аби зрозуміти, що поруч людина, яка тебе цінує й поважає, а також усвідомити, що за цей проміжок часу разом пережито досить багато і радісних хвилин, і лихих...

Чернігівці Валентина Бараненко та Василь Юткін зустрілися випадково через... 48 років. В юності вони кохали одне одного, але побратися тоді так і не судилося. Отже...

Така бажана зустріч

На початку 2006 року пані Валентина захворіла на грип. Жінка вже була на пенсії, але ще підробляла прибиральницею в Чернігівській дитячій бібліотеці імені Островського. І тому 10 лютого (цю дату вона пам'ятатиме все життя) вирушила до міського поліклінічного відділення №1, щоб закрити лікарняного листа. Біля одного з кабінетів вона побачила чоловіка і чомусь їй захотілося придивитися до нього пильніше. Чоловік тримав у руках медичну картку таким чином, що можна було легко прочитати його ім'я та прізвище: «Боже мій! Вася Юткін, - це ж хлопець, якого я не дочекалася з армії!», - промайнула думка в голові.

Пані Валентина була дуже схвильована, але намагалася «тримати себе в руках»... їй це погано вдавалося, бо обставини того дня не хотіли просто так відпускати Василя й разом із ним спогади юності, які не дозволяли жінці оговтатись.
Вона знову зіткнулася з Василем на ґанку поліклініки, вже залишаючи стіни медичної установи. Тільки тоді й наважилася заговорити до нього: «Здоров був, Васю!».

Пан Василь:
- А ти хто така? Жінка:
- Моє дівоче прізвище Галушко, - я...- Валя!
А він - у відповідь (вже з посмішкою): - Я багато років сподівався, що тебе зустріну!
Потім добрі знайомі вирішили прогулятися пішки. Прощаючись, обмінялися номерами телефонів, а через декілька днів зустрілися знову.
Цього разу чоловік запросив Валентину до себе на гостини. Вони довго спілкувалися, роздивлялися його .сімейні фотографії.

Виявилося, що Василь Юткін четвертий рік поспіль живе один у двокімнатній квартирі. Його колишня дружина й мати двох доньок померла. Дівчата зі своїми сім'ями проживають окремо від батька.
«Через два тижні після нашої зустрічі в поліклініці Вася вручив мені ключі від своєї квартири зі словами: «Почувайся як вдома!». Так ми почали жити разом», - відновлює у пам'яті ті події пані Валентина.

Випробування часом

Життя для молодих приготувало досить розповсюджений сценарій: дівчина не дочекалася хлопця з армії.., «Василь демобілізувався напередодні мого весілля. Згодом він також створив сім'ю. Як на мене, дуже дивно, що за стільки років, живучи в одному місті, ми жодного разу так і не зустрілися! Зараз Василеві 70 років, а мені - 71.», - розповідає пані Валентина.
- Моє життя було досить важким, і переживань вистачало. Попередні шлюби були невдалими. Я - мати чотирьох дітей. Синочок, якому зараз 32 роки, є наймолодшим серед них. В мене було три доньки, але одна з них, - середня, - загинула у шестирічному віці. Найстарша цього року святкуватиме 50-річ-ний ювілей, а меншенькій виповниться 34 роки. Зараз у кожного з моїх дітей є свої родини».

Побажання мають «матеріалізуватися»

- Не знаю, як це пояснити, але 2005 рік завершувався дуже цікаво... Пам'ятаю, колектив бібліотеки святкував Новий рік, кожному співробітнику традиційно роздавали листівки з привітаннями. Мені ж дісталася - з Амуром, який пускає стрілу в серце. Я ще й кажу: «Ну треба ж, бабі Амурчик дістався!». А для стінгазети склали гумористичні частівки про всіх членів колективу. Під кожним фото співробітника було надруковане привітання, на зразок мого:

«Я на пенсію пішла, -
Гарне яке діло!
Руки-ноги відпочили, -
заміж захотілось!».

Уявляєте, і частівка, і Амурчик наче підказували, що в особистому житті, щось має змінитися...

Випробування

Майже два роки назад Валентина перенесла інсульт. Турботливий чоловік вчасно зреагував на недомагання своєї «половинки» й викликав цілий консиліум, на якому був присутній і лікар. В такий спосіб наша героїня була негайно госпіталізована. А Василь відвідував свою кохану в лікарні щонайменше по двічі на день.
Позаяк лихі події сталися на початку літа, то й попередні плани на відпочинок у місті Ялта (там живуть родичі Василя) довелося скасувати. Молодята щороку їздили влітку набратися сил до моря. А торік лікарі теж заборонили відпочивати через спеку.

Щоб реабілітувати дружину після хвороби, пан Василь кожного дня виводив «половинку» на прогулянку й час від часу організовував відпочинок на дачі. А те що повсякчас допомагав вдома по господарству, - взагалі не обговорюється.

Чоловік має. що одну любов

Пан Василь затятий рибалка. Рибалить переважно на Дніпрі та потихеньку передає багаторічний досвід своєму колезі - зятеві (чоловік його меншої доньки). Останніми роками, на дачі (розташована в урочищі Пролетарський гай) порається переважно сам.

В родинному Колі

- Пане Василю, коли Ви розповіли донькам про свої стосунки з коханою жінкою, якою була їх реакція?
- Мої доньки (46 та 44 роки) виявляли неабияку цікавість до наших стосунків й деякий час пильно спостерігали за ставленням Валі до мене.

- Зараз Ваша спільна велика родина складається зі скількох душ?
Відповідає головуючий пан Василь: «В нас п'ятеро дітей: чотири доньки й один син. Шестеро онуків: по троє дівчаток та хлопчиків, а також одна правнучка - це дитинка Валіної онучки (її мати найстарша серед наших доньок).
Ми дуже раді з того, що маємо велику родину, бо й самі вийшли з багатодітних сімей. Онуків няньчимо й дітям допомагаємо, чим можемо.

Іронія долі

За іронією долі молодята зустрілися 10 лютого, в день, коли Василь вперше одружувався.
Цього ж року, в день п'ятої річниці нового подружнього життя, він сказав коханій: «Сьогодні велике свято, - ми прожили разом п'ять років. Кожен день починається з тебе, і, закінчується теж... тобою. Я дуже вдячний долі за це».
А Валя відповіла: «Все ж, є Бог на світі,
- і мені, хоч на схилі життя, довелося пожити в мирі та злагоді!».

Тетяна Леонова, тижневик «Чернігівщина» №9 (284)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.