У коктейлі професій бармен — найперший

Навіть якщо це і не так, то все одно він — це обличчя, честь, руки й душа закладу. І, незважаючи на те, що, на перший погляд, його робоче місце просякнуте атмосферою одвічного свята, це далеко не найлегше заняття.

А тому невипадково бармени можуть похвалитись своїм власним «червоним днем» у календарі. Адже 6 лютого, в день Святого Аманда — покровителя не тільки барменів, а й виноробів, пивоварів і рестораторів, світ відзначає їхнє професійне свято.
Пригадуєте, як у кінофільмі «Коктейль» молодий самовпевнений та амбіційний герой мріяв про кар’єру, владу, розваги та швидкі гроші, проте, за іронією долі, опинився за барною стійкою. Важко сказати, на що розраховував наш сьогоднішній герой, але, працюючи рік барменом в одному з престижних закладів Чернігова, Дмитро Нежевець встиг осягнути всі складнощі й принади цієї роботи, і навіть стати переможцем регіонального конкурсу барменів та зайняти п’яте місце на всеукраїнському.

— Бармен — відносно нова професія, але вже досить популярна серед молоді. Як вважаєш, у чому унікальність роботи бармена?
— Унікальність і те, що особисто я ціную, — це спілкування з різноманітними людьми різного віку, статусу, національності, а це можливість щоразу дізнатися щось нове від людей з різних міст та країн. А ще доводиться працювати в різних напрямках: і сомельє, і кулінаром, і охоронцем, і психологом. Як кажуть, бармен — це не професія, це покликання, стиль життя чи навіть діагноз. Я сам люблю готувати, особливо на мангалі, експериментувати та створювати нові коктейлі, а тому, вважаю, творчий елемент у моїй роботі також присутній.

— У той же час побутує думка, що робота за барною стійкою не сприймається як щось серйозне, а в анекдотах діяльність бармена виставлена як така, що спрямована на «вибивання» грошей у відвідувачів.
— Можливо, деякі бармени і справді займаються цим. Моя задача — створити умови, щоб клієнт відпочив душевно, відчув себе комфортно і, звісно, приготувати замовлення. Слід розважливо балансувати між побажаннями клієнта, тобто дати можливість насолодитись напоєм, з одного боку, а з іншого, подібно лікарю, допомогти визначити, який коктейль найбільш йому підійде сьогодні. Якщо ж видно, що людина втрачає почуття міри, вчасно зупинити його. Залізне правило — завжди відмовляти у випадку пропозицій випити за компанію. А інколи і ненав’язливо запропонувати спробувати щось нове. Як приклад, один наш постійний клієнт замовляв тільки коньяк. Згодом якось я запропонував йому віскі, але він категорично відмовився, а через деякий час погодився. З тих пір його вподобання якісно змінилися.

— Дмитре, можеш назвати основні якості, якими бармен, окрім своїх прямих професійних обов’язків, має володіти, і речі, які не повинен робити ніколи?
— У роботі бармена дрібниць немає. Але якщо казати про необхідні якості, то це щира посмішка в поєднанні з гарним настроєм, уважність. Для того, щоб бути терплячим, треба мати перед собою, так би мовити, невидимий щит. Клієнт не повинен бачити кисле обличчя бармена, особливо якщо він прийшов не стільки випити, скільки виговоритись. Не можна бути злопам’ятним, навіть якщо людина погарячкувала. І потім, за великим рахунком, бармен, здебільшого, має справу з алкоголем (на робочому місці, звичайно, сухий закон). Враховуючи сумну статистику, без сили волі тут не обійтись. Про корисливість я вже казав.

— Є такий жарт, що бармен — людина, яка розуміє тебе краще, ніж твоя дружина. Повернемось до того, що бармен — свого роду знавець людської душі. Важко бути, як-то кажуть, «два в одному» — барменом-психологом?
— Вважається, що професія бармена є однією з тих, що мають найбільше психологічне навантаження. Це так, але тут допомагають особисті якості. Я сам по собі людина активна, легко адаптуюсь, тож знаходжу спільну мову з людьми різних вікових категорій.
Розкажу простий випадок. Прийшов столичний клієнт, розповідав про свої негаразди й радощі. Ми поспілкувалися, а він каже: «Я наче у спеціаліста на прийомі побував, стало набагато краще», адже тут «…жодних зобов’язань, секретів — просте людське душевне спілкування». Тож він хоче, щоб я був його психологом (його знайомі на психологів тисячі витрачають. Власне, і досі заходить, як буває в Чернігові.

— Іноземці, так розумію, у вас часті гості. Які у них вподобання, чи були якісь у тебе кумедні ситуації?
— Загалом, це тихі та лагідні люди, завжди відкриті для спілкування. Щодо смакових вподобань, то вони схильні вживати легкі алкогольні напої. Частіше за все замовляють пиво. Літрами. Також полюбляють вино, часто його змішують з мінералкою, на що, чесно кажучи, просто боляче дивитись. А ще іноземців дуже цікавить Чорнобиль, як він на нас впливає. Один якось спитав: «Як вплинув на вас Чорнобиль?» Я відповів, що ми від радіації вночі світимось. Судячи з вигляду, він перелякався…

— А можеш розказати якийсь «професійний» анекдот?
— Підходить чоловік до бармена, дико кричить і каже: «Один екстремальний». Бармен налив коктейль, той випив, ще більш дико закричав та пішов собі. Через деякий час ситуація повторюється. Чолов’яга, який сидить у стійки, теж вирішив замовити екстремальний. Приготувався, випив і… нічого.
— Ей, бармене, нормальний коктейль, чого той так верещав?
— Його ціна 500$.
— А—а—а—а!

Спілкувалася Олена Левон, тижневик «Чернігівські відомості» №111

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.