Мати прикувала сина за шию ланцюгом
Мати прикувала сина за шию ланцюгом
«Так він виходить із запою»
Коли зайшли до двору Мехів, господарка саме збиралася на базар у Чернігів. Продавати молоко. Ставила сумку з півторалітровими болсанками на «кравчучку».
— Нам допомога треба, а не людське насміхання... — сказала. — Сашко у запоях буйний. Погнався цей раз за мною... Я прив'яжу його, він тоді заспокоюється. Просто так утримати від п'янки неможливо. А прив'язаний, він не добавляє випивки та так поступово із запою і виходить.
Чоловік Любові Мех помер тринадцять років тому. Хазяйовитий був. Сини Толик і Сашко теж добре навчалися вести господарство. Обидва — працьовиті.
Анатолій одружений, не п'є. Живе окремо. А Олександр випиває, та й добре випиває. Мешкає разом із матір'ю.
Олександру 45 років. Раніше жив у Чернігові, працював на фабриці музичних інструментів. (Фабрики вже давно нема). Був одружений. Та дружина пішла від нього. Є донька, вчиться у вузі. Вчиться добре. З батьком і бабусею спілкується.
— А де Олександр гроші бере на випивку? У вас не вимагає?
—- Коли й вимагає. А коли й заробляє. Трактором. Кому виоре весною, кому восени картоплю протрусить...
Трактор Мехи купили, коли розвалювався колгосп. Машини, запчастини списувалися. Продавалися майже за безцінь. Олександр розуміється на техніці. Коли не п'є, усе вміє робити. А як вип'є — його ніби підміняють.
— Якби ж то Сашко сам захотів лікуватися від алкоголізму, — скрушно хитає головою Любов Мех. — Зверталася я до міліції, щоб забрали його на примусове лікування. Кажуть, не маємо права. Було якось, що Сашко побився з міліціонером. А то — односельці ударили його по голові. Був струс мозку. Лежав у лікарні. Після того, як нап'ється, до людей чіпляється. Недавно поскандалив у магазині в Киїнці. Лається із сусідами. Люди кажуть мені: «Зроби хоч що-небудь...» Що я зроблю? Як мені, бідній, жить? Уже таке було, що я його прив'язувала. Він подзвонив у міліцію... Сказав, що прив'язаний і що пожежа. Приїхала міліція. Порадили мені ховати від нього телефон.
— Як ви додумалися на ланцюг посадити?
— Підказали люди. У нас тут півсела на цепу своїх алкоголіків тримають. Порозпивалися хлопці.
— А як же син пив, їв, сидячи на ланцюгу?
— Воду ставила поряд. Їсти пропонувала. Та що вони там їдять, коли нап'ються до безчуствія...
— А в туалет відв'язували?
— Не відв'язувала. Відро ставила.
— А за що ви його прив'язували? За руку? За ногу?
— За що ухвачу.
«За шию. Замок під бородою»
Олександр Мех сам відчинив нам вхідні двері. У нього трусилися руки. Обличчя — припухло.
— Не пив сьогодні нічого. Хочу зав'язать. Пив тільки воду.
Розказує, що мати і брат Анатолій прив'язували його ланцюгом вже кілька разів. Він ляже п'яний на ліжко. Його на ланцюг і до батареї. Опалювальна батарея поряд із ліжком. Було таке, що сидів на ланцюгу п'ять діб. Пити і їсти мати давала. І відро поряд ставила.
— За що саме вас прив'язувають? За руку? За ногу? Чи за поперек?
— Якби ж то. Прив'язують за шию. Туго. І замок отут, під бородою. Голову з трудом повертаю. Ланцюг короткий. Було, що й спати не міг. Щоб відром скористатися для туалету, скручувався у три погибелі.
Після останнього домашнього ув'язнення Олександр написав заяву до міліції. Заявив також, що брат Анатолій вимагає на нього переписати трактор.
— То брат вимагає чи ні передати йому трактор?
— Та не так брат. Мати каже, щоб трактор переписав на брата.
— Мати скаржилася, що ображаєте її. Ви били коли матір?
— Не бив ніколи. Кричав по п'янці. Але не бив.
— Часто бувають запої?
— Буває, що раз у півроку. Але як зарядив, то на місяць.
— А як заробляєте гроші?
— Рибу ловлю, продаю. Шестовиця ж — на Десні. Трактором заробляю. До трактора можна і плуг причепить, і косарку, і гребалку.
Розповідає, що влітку косив сіно.
Старалася вся сім'я. У брата Анатолія дві корови, телиця і кінь. Сіно повигорало. Щоб заготовить причіп сіна, треба скосити десять гектарів.
— Літо косив, а молока не бачу, — каже Олександр. — Прошу у матері молока. Не дає. Ховає од мене. Каже: «Я тобі в черево заливать не буду. Мені продать треба. Щоб копійка була».
Розказав Олександр, що недавно брат побив його. Бив по животу. Залишилися синці. Бив п'яного.
Із сусідами коли й полається, але у ворожнечу це не переростає. Сьогодні увечері не помирилися — а назавтра вранці розмовляють. Із сусідами він не бився.
Брат Олександра Анатолій мешкає у центрі села. Постукали у добротні ворота. Загавкав собака. Вийшла дружина Анатолія. Настроєна була відверто вороже. Не захотів нічого пояснювати і сам Анатолій.
«П'ють багато»
— Чи правда, що у Шестовиці «півсела тримає на ланцюгу своїх алкоголіків»? — запитуємо у секретаря сільської ради Надії Болтрик.
— Ні, звісно. Але колись був випадок. Прив'язувала дружина чоловіка. Та він уже помер. Ходив по дворах, до людей чіплявся. А п'ють зараз люди багато. І не тільки у нас в Шестовиці.
— Олександр Мех теж чіпляється до людей?
— Битись — не б'ється, але гряззю може облити з голови до ніг.
— Сашко з матір'ю дружить, коли він тверезий, — розказує вісімдесятирічна сусідка Олександра Курач. — А коли п'яний, вони не мирять. Було, що Сашка родичі зв'язали да лозиною, лозиною. А то прив'язували його. П'яний, він ображає людей. Нагомонить такого, що... А не кожна людина стерпить.
— А коли не п'є, він працює?
— Працює. Робить, як бугай! А коли п'яний... Молодьож у селі спивається. П'ють що попало. Раніше самогон гнали із картоплі, буряка. А тепер хімії намутять. І труять себе. Хто винний у цьому всьому? Винувата жисть.
Олександр Мех: «Прив’язують за шию»
Тамара Кравченко, Валентина Тимошко, тижневик «Вісник Ч» №36 (1270)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: алкоголь, мати, батарея, Тамара Кравченко, Валентина Тимошко