Олександр Волощук: «Хто боїться, той не досягає успіху»

12 липня вирушить у чергову тривалу подорож відомий чернігівський мандрівник Олександр Волощук. Цього разу його шлях проляже на Кавказ, а звідти - на Близький Схід. Для Олександра мандрівка стане ювілейною, десятою. Цікаво й те, що її маршрут проляже територією десяти країн. Напередодні подорожі мандрівник поспілкувався з кореспондентом «Чернігівщини».

- Олександре, яким буде маршрут і чи не свідомо ти поєднав дві «десятки»?
- Щодо двох «десяток», то це просто співпадіння. Маршрут же буде доволі складним і насиченим. Стартувавши 12 липня з Чернігова, я спочатку дістанусь свого найулюбленішого місця на світі - старовинного печерного міста Мангуп у гірському Криму, де проведу кілька днів. Далі через Керченську протоку переправлюсь поромом на Кубань, де планую відвідати кілька міст (Темрюк, Анапа, Новоросійськ, Краснодар, Лабінськ) та козачих станиць. Потім будуть Адигея, Карачаєво-Черкесія, Кабардино-Балкарія, сходження на гору Ельбрус, Інгушетія, Чечня і Дагестан. На цьому закінчиться перший етап мандрівки. Другий розпочнеться в Баку, де я намагатимусь відкрити візу Ірана. Якщо це вдасться, то маршрут другого етапу буде таким: Західний Іран - Східна Туреччина - Північний Ірак - Сирія - Йорданія - Ліван - Туреччина - Грузія.

- А якщо іранської візи не дістанеш?
- Маршрут від цього майже не зміниться, лише виключу з нього Іран.

- Скільки ж триватиме твоя подорож?
- За моїми розрахунками, не менш ніж півроку. Додому повернуся орієнтовно в середині або другій половині січня. Згідно з відкритою нещодавно візою Сирії, я маю залишити межі цієї країни не пізніше 21 грудня. Скоріш за все, це відбудеться саме того дня. Новий Рік відзначатиму або в Туреччині, або в гостинній Грузії. А вже потім повертатимуся додому.

- Метою мандрівки, як і завжди, буде вивчення життя закордонних українців?
- Лише у незначній мірі, адже на моєму маршруті дієві українські громади є тільки у Краснодарському краї. Там «українську тему» й досліджуватиму. Зокрема, хочу побувати у станицях, заснованих вихідцями з Сіверського краю: Чернігівській, Староменській.

- Якщо поглянути на карту, то кілометраж твого маршруту буде не таким вже й великим. І його, здається, можна подолати значно швидше, ніж за півроку?
- Вільні мандрівки, якими я займаюся - це не спорт і не змагання у швидкості. Щоб найкраще пізнати нові краї, історію і культуру людей, які там живуть, недостатньо просто проїхати автостопом чи пройти країну пішки. Потрібен час, щоб «зануритися» в суть країни і її народу.

- Але ж ці райони світу є «гарячими точками». Чи не боїшся їхати туди?
- Хто боїться, той не досягає успіху. Я не раз подорожував по «гарячих точках», зокрема по Північному Кавказу. І повірте, в реальності там все значно спокійніше, ніж це подається у різноманітних ЗМІ світу. А гостинність кавказців практично безмежна. Такий вже менталітет - мандрівник там сприймається посланцем Бога (або Аллаха, не має значення), його треба зустріти і прийняти як дорогого гостя, як близького родича. Єдиний мінус подорожей по «гарячих точках» - це надто велика увага до мандрівника з боку силових структур: перевірки', догляд речей, кількагодинні затримки. Але якщо ти нормальна людина, не маєш при собі зброї, наркотиків, не одягнений у камуфляж і не носиш великої бороди, яка б наштовхувала на думку, що ти ваххабіт, то проблем не буде. Перевірено на власному досвіді.

- А Курдистан? Як ти потрапиш в Ірак? Невже туди можна відкрити візу?
- Знову ж таки, у світі все простіше, ніж ми звикли думати. Для того, щоб потрапити в Ірак, три північні провінції якого і складають невизнаний Курдистан, відкривати візу не треба. Турецькі прикордонники дають безкоштовний перміт (дозвіл), по якому можна спокійно подорожувати не тільки по курдській, а й по арабській частині Іраку. Але виїхати з Іраку по цьому перміту можна лише у Туреччину. Такою можливістю я й планую скористатися.

- І все це автостопом?
- Саме так, виключно автостопом і пішки, за виключенням поромної переправи з Криму на Кубань. Частину шляху подолаю пішки, якщо дозволятиме вага рюкзака.

- Крім подорожей ти ще й пишеш книги. Чи скоро чекати наступної?
- Її макет вже у видавництві, і поки я повернуся з мандрівки, вона буде видана. Це моя третя книга, про подорож 2008 року на Камчатку і Командорські острови. її назва - «Назустріч сонцю». Написана й четверта книга («44 дні»), але її виданням займатимуся вже у наступному році. До речі, на відміну від трьох попередніх, «44 дні» написана не в жанрі науково-популярної літератури - це буде роман.

- «Чернігівщина» бажає тобі вдалої мандрівки і щасливого повернення додому.
- Дякую. До зустрічі на земній кулі!

Сергій Завгородній, тижневик «Чернігівщина» №27 (250)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.