Колишній колгоспник став зіркою «Кармеліти»

У будні, о 19.00, коли на телеканалі «Інтер» починається російський серіал «Кармеліта», жителі Бережівки Ічнянського району кидають поратися. Поспішають дивитися, як грає їх земляк Олександр Круш, він же — Сашка Кружка, герой серіалу. У нього роль головного конюха циганського барона.
У Бережівці Олександр — знаменитість, його фото висять у місцевій школі. Деякі бережівці заздрять: був фуражиром на фермі, а тепер актор! Заслужений артист України!

Востаннє Олександр Круш був у Бережівці в травні минулого року, приїздив на похорон тітки. Його мама Раїса Радченко і нині мешкає в селі. Знайомимось. Раїса Андріївна запрошує до хати. Попутно розповідає:
— Оце плиту газову, холодильник син мені купив, піклується. Я ж у нього одна. Ходімте в хату. Ось, дивіться, який у мене Саша, — Раїса Андріївна показує на сервант. За склом фото сина, самого і з дружиною. — Дивлюсь на фотографію. Здається, він поряд. Порозмовляємо по телефону, наче побачились. Олександру вже 56, та я зву його синочком. Заради нього і живу.

— Раїсо Андріївно, а батько?
— Це давня історія. Молоденькою я вчилася у Ладанському училищі. Опісля нас, 50 хлопців і дівчат, відправили працювати у Ленінград на завод «Свобода». Там виготовляли мотопомпи. Ми значилися як трудові резерви. У Ленінграді я й познайомилася з батьком Олександра. Він якраз служив у армії. Після дембеля звав із собою у село на Дніпропетровщині. А після війни ой як важко було жить у селі. Не погодилася. Він поїхав сам. Я ж народила Сашу. Тоді великих декретів не було. Два місяці і вперед, на роботу. Дитину залишить ні на кого. Все ж села не минула: вернулась у свою Бережівку. Пішла в колгосп, працювала до пенсії. А після ще 21 рік приймала молоко від населення.

Сашко ріс слухняним, гарним хлопчиком, вчився нормально. Влітку підробляв помічником комбайнера. Співать умів і любив, був солістом. Його запрошували на концерти. Коли сину минуло 17 років, пішла заміж. Двоюрідна сестра померла, чоловік лишився вдівцем. Він мене і упросив вийти за нього. З тих пір я Радченко, а син лишився Крушем. Після школи він вступив до Миколаївського суднобудівного училища, та провчився тільки місяць. Не моє це, мамо, я хочу співати, сказав. Повернувся в село, пішов на ферму фуражиром (підвозив корми худобі). Згодом забрали в армію. Служив у Підмосков'ї. Одружився. З першою невісткою вони обоє працювали у вузлі зв'язку. Прожили п'ять років і розійшлися. У 1975-ому вступив до музучипища в Москві. Згодом — до Ташкентського інституту культури. Його запросили до відомого в радянські часи військового ансамблю «Красная звезда» Московського військового округу. З гастролями об'їздив півсвіту. Виступав у Афганістані і в Чорнобилі. Як чорнобилець пішов на пенсію у 50 років. Одружився вдруге. Вона інженер. Народили трьох дітей. Пологи були важкими. Перший хлопчик помер через кілька днів після народження. Друга дівчинка раптово померла, коли їй було 3,5 місяця. Тільки третя дитина вижила — внучка Танечка. Вже доросла. Любить мене. Вже вийшла заміж. Свадьбу в Росії гуляли, тоді приїхали святкувати ще й у Бережівку.

— Андріївно, аякже він у кіно потрапив?
— Після виходу на пенсію як член Українського земляцтва в Москві часто бував в Українському домі. Там його і запримітив режисер Юрій Бєлєнький. Довго дивився, а потім підійшов і каже:
— Пропоную знятися у моєму фільмі» «Кармеліта». Син погодився. Так Саша Круш став Сашкою Кружкою. Щоб увійти в образ, відростив бороду. Почалися зйомки, всього 288 серій. По телевізору показали поки що трохи більше половини. День і ніч він був на зйомках.

— Дружина не ревнувала? Там же багато молодих гарненьких акторок.
— Не знаю, мені звідси не видно. Наче живуть добре. Вона ним пишається. За творчу діяльність Олександру присвоїли звання «Заслужений артист України».
Зйомки в «Кармеліті» тривали більше двох років. Згодом Олександра запросили в інший серіал «Вовчиця». Він грав дядька головної героїні Насті. Подружився з акторкою Людмилою Чурсіною. «Вовчицю» знімали в Броварах. Отож Саша міг надвечір заскочити додому. Проте таке рідко траплялося.

— Напевно, коли став артистом, розбагатів?
— Трохи грошей з'явилося. У нього двокімнатна квартира в Одинцово. У Підмосков'ї побудував двоповерхову дачу. Мені купив телевізор, холодильник, плиту газову.

— Коли його запросили зніматися, він вам сказав?
— Авжеж, подзвонив. Пораділа за нього. Творчій людині бути незатребуваною погано. А так він живе роботою. Хоча то на екрані все красиво. На зйомках важко. Зараз поки що не знімається, взяв перерву. Хоче оздоровитися, поїхати в санаторій.

— Коли приїжджає, веде себе як зірка?
— Яка там зірка! Він у мене не зазнайко. Приїде, ходить на риболовлю. Любить поспати на печі. Просить: «Мамо, нароби мені коржів з маком, як у дитинстві». Печу коржі, ламаю їх, посипаю товченим маком і поливаю медом. Або ліплю вареники з маком. А ще дуже любить аґрусове варення. Спеціально для нього заготовляю. Бере у Москву, там хвалиться знайомим: «Такую вкуснятину из крыжовника умеет делать только моя мама».

— Про батька не питає?
— Було, коли в армії служив. До хлопців батьки приїжджали, а він один. «Скажи, мамо, де мій батько? Так хочеться, щоб приїхав». А я в отвіт: «Стільки років минуло, ти йому не треба був. Я люблю тебе, синку, за двох». На цім і тему прекратили.
У Сашка багато знайомих професорів, музикантів. Як приїде, бувало, у Бережівку, до нього гості тут як тут. Якось професор по вокалу приїздив, концерт ставили. Народу зібралося! Вдруге теж з друзями виступав. Білети по гривні запровадили, так народу ще більше прийшло. Зароблені гроші віддав компаньйону. Він же для бережівців співав безплатно.

— Що ж співав?
— Українські народні пісні, російські, усякі. Він будь-яку заведе і потягне. Слухаю і думаю: «Спасибі Богу, що ти у мене є».

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №19 (1253)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.